придбати

ЗДОБУВА́ТИ (наполегливою працею, власними зусиллями досягати чого-небудь), ДОБУВА́ТИ, ВИБО́РЮВАТИ, ДОСЯГА́ТИ, ДОБИВА́ТИСЯ, ОСЯГА́ТИ, СЯГА́ТИ, ЗАВОЙО́ВУВАТИ, ЗАСЯГА́ТИ розм., ДОБУВА́ТИСЯ розм.; ПРИДБАВА́ТИ (перев. силу, славу, популярність). — Док.: здобу́ти, добу́ти, ви́бороти, досягти́, досягну́ти, доби́тися, осягну́ти, осягти́, завоюва́ти, засягти́, засягну́ти, добу́тися, доско́чити розм. придба́ти. Цей маєточок старий Мартович здобув своєю солідною працею без нічиєї кривди (В. Стефаник); Коли Лукія закінчила школу, вчителі теж радили їй добувати вищу освіту (П. Панч); (Річард:) Я досяг, чого хотів (Леся Українка); Самійло Овсійович знає, як завойовувати популярність серед хворих, пошану — серед молодих колег і.. старших товаришів (Ю. Шовкопляс); Через ту роботу він засягне свого щастя (Панас Мирний); Ростіть, цвітіть і добувайтесь долі, Аби не знать ні ґвалту, ні неволі (М. Старицький); Невмирущу славу придбав собі Шевченко не малюванням, а своїми віршами (Панас Мирний). — Пор. 1. добива́тися, 1. набу́ти.

КУПУВА́ТИ (діставати щось за гроші), КУПЛЯ́ТИ розм., НАБУВА́ТИ розм., ОКУПА́ТИ діал.; НАКУПО́ВУВАТИ, НАКУПЛЯ́ТИ розм. (щось одне у великій кількості або багато різних предметів); СКУПО́ВУВАТИ, СКУПА́ТИ, СКУПЛЯ́ТИ розм. (все або багато чогось, у багатьох місцях або у всіх); ПРИДБАВА́ТИ рідко (купивши, ставати власником чогось); НАБИРА́ТИ розм. (тканину); СПРАВЛЯ́ТИ розм. (одяг, взуття тощо); ПЕРЕКУПО́ВУВАТИ, ВІДКУПО́ВУВАТИ, ПЕРЕКУПЛЯ́ТИ розм., ПЕРЕКУПА́ТИ розм. (щось у когось раніше ним придбане). — Док.: купи́ти, набу́ти, накупи́ти, накупля́ти, скупи́ти, придба́ти (широковживане) набра́ти, спра́вити, узя́ти (взя́ти), обладна́ти розм. перекупи́ти, відкупи́ти, окупи́ти. Він недавно зачепив її в крамниці, куди вона прийшла купувати деякий крам (І. Нечуй-Левицький); Поїхав Яхонтов на станцію купляти вугілля (А. Шиян); Якось Ви писали, Шановний Опанасе Яковичу, що полтавці думають набути у мене моє оповідання "Дорогою ціною" (М. Коцюбинський); Коли б.. зрадою власних святощів він міг окупити всі розкоші раю, — ніколи, ніколи й ніколи не зробив би він цього (І. Франко); — А чому ж ви, Дорохтею, не забули в цій самій Балті свічок накупити? (М. Стельмах); Він і в монастирі весь час скуповував коней (П. Загребельний); Придбали хутір, став і млин (Т. Шевченко); Марина Карпівна гризла голову Івану Федоровичу, щоб їхав у місто і набирав їй на плаття (Панас Мирний); — А чого там лиха твоя годинонька? Я вже знаю чого! Це тим, що я тобі не справляю суконних дорогих жупанів та шерстяних спідниць (І. Нечуй-Левицький); — Не знаю, чи синього сукна узяти, чи хоч і сірого, та тільки доброго (Г. Квітка-Основ'яненко); Крий нас, Боже, Щоб крадене перекупать (Т. Шевченко).

НАБУ́ТИ чого, рідше що (поступово збільшуючи, досягти якоїсь нової ознаки, якості тощо), НАБРА́ТИ чого, що, НАБРА́ТИСЯ чого, розм., НАЖИ́ТИ що, розм., ПРИБУ́ТИ заст.; НАГРОМА́ДИТИ що, НАДБА́ТИ чого, що, ПРИДБА́ТИ що, розм., НАКОПИ́ЧИТИ що, рідше (перев. із сл. досвід, знання, сила, здоров'я тощо). — Недок.: набува́ти, набира́ти, набира́тися, нажива́ти, нагрома́джувати, накопи́чувати. За півстоліття.. наш народ набув нових якостей (А. Малишко); Набирають сили добрі коні В теплій стайні після посівної... (І. Муратов); — Пожив і я... Світу побачив. Між знатними людьми культури набрався (А. Шиян); (Кирило:) І оце на все літечко до нас? Силу витрачену набувати, здоров'я наживати? (Панас Мирний); Спілка письменників уже нагромадила певний позитивний досвід роботи з літературною молоддю (В. Козаченко); — Мабуть, непогано жилось на віку, коли надбали од безклопіття такого зайвого здоров'я! (І. Нечуй-Левицький); Знання багато-багато за стільки віків ми придбали (В. Самійленко); Треба відступити, щоб зберегти сили і накопичити їх в час перепочинку (Ю. Смолич). — Пор. 1. здобува́ти.

НАЖИ́ТИ що, рідше чого (поступово зібрати, нагромадити матеріальні цінності, майно, гроші), НАБУ́ТИ, НАДБА́ТИ, ПРИДБА́ТИ, ЗАЖИ́ТИ розм., ПРИЖИ́ТИ розм. рідше, НАСТАРА́ТИСЯ без додатка, рідше чого, розм.; НАЗБИРА́ТИ, НАСКЛАДА́ТИ, СКЛА́СТИ, СТЯГТИ́ (СТЯГНУ́ТИ), НАСТЯГА́ТИ розм. (перев. про гроші); ЗБИ́ТИ розм., НАЗБИВА́ТИ розм. (зібрати з великою наполегливістю, з труднощами); ЗІБРА́ТИСЯ, СТЯГТИ́СЯ (СТЯГНУ́ТИСЯ), СКЛА́СТИСЯ (на що — нагромадивши кошти, стати спроможним на придбання чого-небудь). — Недок.: нажива́ти, набува́ти, придбава́ти рідко зажива́ти, прижива́ти, назби́рувати, склада́ти, стяга́ти (стя́гувати), збива́ти, збира́тися, стяга́тися (стя́гуватися), склада́тися. — Не буду ж тобі віддавати ту землю і ті статки, які нажив без батька.. Чи, може, ти інакше думаєш? — Гаразд, поділимо тільки те, що батьки придбали, — одразу ж погодився Яків (М. Стельмах); Не набув їм батько ні майна, ні грошей про запас (І. Муратов); Придбали хутір, став і млин, Садок у гаї розвели і пасіку чималу, — Всього надбали (Т. Шевченко); Вона дістала зі скрині кремову хустку з пишними червоними квітками. — Все це я настаралася на свої заробітки (Є. Гуцало); Назбирав він і грошей, і одежі... (Панас Мирний); — У бабів є гроші! Ще допевне з тих, що собі наскладали.. на чорну годину (Лесь Мартович); Кажуть (мати): пора б уже нашій дитині Віно складати потроху у скрині (Я. Щоголів); Все життя він стягав, що міг, для родини (М. Стельмах); Серед лихих обставин умів (дід) збити собі достатки (С. Васильченко); — Та й де він тілько маєства (майна) назбивав? (Лесь Мартович); Почав Антон збиратися на нове господарство та стягатись на власну хату (С. Чорнобривець). — Пор. 1. нагрома́джувати.

НАЖИ́ТИ (довести себе до нещастя, хвороби тощо), ПРИДБА́ТИ. — Недок.: нажива́ти, придбава́ти рідко. — А нам пора додому, — нагадую, — щоб часом не нажити нам собі лишенька! (Марко Вовчок); Проценко нажив страшенний нежить і цілими днями не виходив з хати (Панас Мирний); — Криком нічого не вдієш з ними, тільки клопоту придбаєш (М. Коцюбинський). — Пор. 1. набра́тися.