1. Словник синонімів української мови

призволяти

ДОЗВОЛЯ́ТИ кому що (давати згоду на здійснення чогось), ДОПУСКА́ТИ кого, ДАВА́ТИ з інфін., ДАВА́ТИ ПРА́ВО, ПІДПУСКА́ТИ до чого, розм., ПРИПУСКА́ТИ кого, що, розм., ПОЗВОЛЯ́ТИ розм., ЗВОЛЯ́ТИ розм., ПРИЗВОЛЯ́ТИ розм., БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ кого на що, уроч.; ПОПУСКА́ТИ (перев. попри якісь обставини); САНКЦІОНУВА́ТИ що (перев. офіційно). — Док.: дозво́лити, допусти́ти, да́ти, да́ти пра́во, підпусти́ти, припусти́ти, позво́лити, зво́лити, призво́лити, благослови́ти, попусти́ти, санкціонува́ти. Дозволяю тобі, чоловіче, призначити кару оцьому нелюдові (А. Дімаров); Раджу Вам, як Ваш добрий приятель, не допускайте ніколи, щоби святкували Ваші ювілеї (В. Стефаник); Пані така, що й одпочити не дасть: роби та й роби! (Марко Вовчок); (Маруся:) Хто дав тобі право оживляти занедбані надії?.. (Панас Мирний); Йому подобалося, що Микита.. показує все, до чого раніш і близько не підпускав (С. Черкасенко); — Та скандалу не буде, — запевняв Шаміль, — не такий мій батько, щоб скандал припустити (Д. Бузько); В кав'ярні він вже чекає, частує, не позволяє платити (М. Коцюбинський); Панотець не зволяв нікому рушати нічого на бюрку, бо казав, що потім не може дошукатися документів (Лесь Мартович); (Халява:) Вельможного пана позволю спитати, Чи призволяєте нам починати? (М. Кропивницький); — Я піду у черниці.. — Я (батько) ніколи тебе на се не благословлю! (Марко Вовчок); (Командор:) Як прийдем до церкви, не попускайте донні Консепсьйон край королеви сісти. Теє місце належить вам (Леся Українка); — Я санкціоную звільнення громадянина Середи (Ф. Бурлака).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. призволяти — призволя́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. призволяти — -яю, -яєш, недок., призволити, -лю, -лиш, док., заст. 1》 неперех.Виявляти ласку, милість. || перех. Пропонувати що-небудь як ласку, милість. 2》 неперех. Давати дозвіл, згоду на що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. призволяти — ПРИЗВОЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИЗВО́ЛИТИ, лю, лиш, док., заст. 1. Виявляти ласку, милість. [Воєвода:] Насправді, несподівана то честь, Клянусь вогнем, що найясніша пані Призволила назустріч вийти нам (І. Кочерга); // що. Словник української мови у 20 томах
  4. призволяти — Призволя́ти, -ля́ю, -ля́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. призволяти — ПРИЗВОЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИЗВО́ЛИТИ, лю, лиш, док., заст. 1. неперех. Виявляти ласку, милість. [Воєвода:] Насправді, несподівана то честь, Клянусь вогнем, що найясніша пані Призволила назустріч вийти нам (Коч., П’єси, 1951, 131); // перех. Словник української мови в 11 томах
  6. призволяти — Призволя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. призволити, -лю, -лиш, гл. Позволять, позволить; соизволять, соизволить. Молода призволила вінчати? К. Бай. 34. Словник української мови Грінченка