приколень
КІЛО́К (груба палиця, жердина, загострена з одного або двох кінців), КІЛ, ПА́КІЛ діал., КО́ЛИК діал.; ПА́ЛЯ (перев. загострена вгорі жердина, яку в давнину використовували для виконання смертної кари); ТИНИ́НА розм. (палиця, витягнена з тину); ШТИЛЬ (перев. для носіння соломи, сіна); ПІКЕ́Т (невеликий кілочок з номером, забитий у землю для нівелювання); ПРИ́КІЛ, ПРИКІЛОК розм., ПРИ́КОЛЕНЬ діал. (вбитий у землю). Хтось грюкає кілком по запорах (А. Головко); Остап опиравсь бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав: пліт несло серединою річки (М. Коцюбинський); Крамницю знову замкнули, дід Кузьма забив круг неї чотири паколи і обснував їх мотузом (В. Кучер); Вмерти на палі — то не слава. Примусити ворога вмерти — ото слава! (Н. Рибак); Хлопці облишили штилі, стовпилися цікаві біля містка, стежачи, як направляє Білограй крутим узвозом коня (Ю. Мушкетик); Тут саме життя підіймає, бо рано починається трудовий день тих, хто споруджує канал. Роботи ведуться в глибині степу, між пікетами, що їх і Ліна розставляла теж (О. Гончар); Стоять прикілки у тину височенькі (Словник Б. Грінченка).
Значення в інших словниках
- приколень — при́колень іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
- приколень — див. палиця Словник синонімів Вусика
- приколень — -льня, ч., діал. Прикіл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- приколень — ПРИ́КОЛЕНЬ, льня, ч., діал. Прикіл. Найди приколень, що коня припинають, і вийми його із землі (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
- приколень — ПРИ́КОЛЕНЬ, льня, ч., діал. Прикіл. Найди приколень, що коня припинають, і вийми його із землі (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
- приколень — Приколень, -льня м. 1) Небольшой колокъ, прикрѣпляющій жердь къ крышѣ. Міусск. окр. 2) = прикол. Найди приколень, що коня припинають, і вийми його із землі. Чуб. І. 74. 3) Часть кола, вбитая въ землю. Шух. І. 74. Словник української мови Грінченка