примощуватися

ПОЧИНА́ТИ що, з інфін. (якусь дію, роботу, процес, робити перші кроки в якійсь діяльності), РОЗПОЧИНА́ТИ, ПРИСТУПА́ТИ до чого, ЗАЧИНА́ТИ, БРА́ТИСЯ за що, до чого, з інфін., ЗАХО́ДЖУВАТИСЯ (ЗАХО́ДИТИСЯ) з інфін., без додатка, ЗАБИРА́ТИСЯ з інфін., до чого, ПРИКЛАДА́ТИСЯ до чого, ПРИЛУЧА́ТИСЯ до чого, НАЛА́ГОДЖУВАТИ що, НАЛА́ДЖУВАТИ що, ВІДКРИВА́ТИ що, ПІДНІМА́ТИСЯ (ПІДІЙМА́ТИСЯ) на що, ПОРУ́ШУВАТИ (ПОРУША́ТИ) що, перев. із сл. розмова, справа, процес і т. ін., ПІДХО́ДИТИ до чого, ПІДСТУПА́ТИ до чого, розм., ПРИСТУПА́ТИСЯ до чого, розм., РОЗВ'ЯЗУВАТИ що, розм., ПРИЙМА́ТИСЯ за що, з інфін., розм., ПРИМО́ЩУВАТИСЯ до чого, з інфін., розм., ЗАПОЧИНА́ТИ що, діал., РОЗЧИНА́ТИ що, діал.; ІТИ́ (ЙТИ) з інфін., на що, до чого (часто рухаючись); ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ) що, ПІДНО́СИТИ що (часто у відповідь на щось). — Док.: поча́ти, розпоча́ти, приступи́ти, зача́ти, узя́тися (взя́тися), заходи́тися, забра́тися, прикла́стися, прилучи́тися, нала́годити, нала́дити, відкри́ти, підня́тися (підійня́тися), пору́шити, підійти́, підступи́ти, приступи́тися, розв'яза́ти, прийня́тися, примости́тися, започа́ти, піти́, підня́ти (підійня́ти), піднести́. — Купаємось! — каже Тоня й починає роздягатись (О. Гончар); — От нас вже зібралось чимало. Час вже розпочинати Чорну Раду, — загомонів тихо Кривоніс (І. Нечуй-Левицький); — Заплутались трошки коропи в моїй мережі.., час приступати до діла (І. Нечуй-Левицький); Хто в марті сіяти не зачинає, той про своє добро забуває (прислів'я); Дівчина здіймає кужілку і знов береться прясти (Леся Українка); Після всіх отих понаднормативних процедур директор заходжувався снідати (Ю. Збанацький); Знову заходилася розповідати про панщинукріпаччину (О. Левада); Гей, брати! Поки не пізно, Прилучаймось враз до праці (П. Грабовський); Вечеряли також під грушею, до місяця. Пробували налагодити якусь розмову, не в'язалася (С. Васильченко); Невповні розквітшії квітки ледве пахли, соловейки тільки ще своє щебетання наладжували (Марко Вовчок); Партизани кілька разів відкривали по літаках вогонь (Ю. Збанацький); Треба було вишукувати свідків умови, порушувати довголітній, сутужний процес (І. Франко); Дівчина прикидає, з якого краю їй доведеться підступати до такої розмови (М. Стельмах); До англійської мови ще дуже мало хто приступається, бояться її трудності (Леся Українка); У 1939 році гітлерівська Німеччина напала на Польщу і розв'язала війну (з підручника); Не раз приймались усі плакати. Як же дійшло до прощання з панотцем, то Черевань так і зарюмав (П. Куліш); Удруге знов примощується мати Чайченка добрить: "..а моторний, а розумний, а славний" (Марко Вовчок); Краще замовкнути, краще серцем переболіти їй, як розчинати колотнечу з дітьми! (Г. Косинка); (Дозорець:) Тепер ідіть обидва на роботу раніше від усіх. Се вам за кару! (Леся Українка); Не безслідно пройти Має те, що колись розцвітало, Що у ріднім краї піднімало бої, Що до волі людей поривало (Панас Мирний); Доста тільки, щоби чоловік показався, так молоді підносять великий крик, плачуть, голосять (Лесь Мартович).

ПРИЄ́ДНУВАТИСЯ до кого-чого (перев. до гурту, до тих, хто рухається, пересувається кудись), ПРИЛУЧА́ТИСЯ, ДОЛУЧА́ТИСЯ, ПРИБИВА́ТИСЯ, ПРИСТАВА́ТИ, ПРИЛАШТО́ВУВАТИСЯ, ПРИЛАДНО́ВУВАТИСЯ (ПРИЛА́ДНУВАТИСЯ), ПРИСУСІ́ДЖУВАТИСЯ розм., ПРИМО́ЩУВАТИСЯ розм.; ЧІПЛЯ́ТИСЯ розм. (перев. без чиєїсь згоди, запрошення); ВЛИВА́ТИСЯ також у що, ВСТРЯВА́ТИ (УСТРЯВА́ТИ) у що, між кого, на що, зневажл. (поповнювати склад чогось); ПРИПИ́ТУВАТИСЯ розм. (заводячи розмову). — Док.: приєдна́тися, прилучи́тися, долучи́тися, приби́тися, приста́ти, прилаштуватися, приладна́тися, присусі́дитися, примости́тися, причепи́тися, учепи́тися (вчепи́тися), вли́тися, встря́ти (устря́ти), встря́нути (устря́нути), припита́тися. Гурт збільшувався, — приєднувались, як правило, студенти, які в гурті впізнавали своїх знайомих (Є. Гуцало); Їду я в таксі. До мене прилучається — а чого ж і не підвезти? — мій давній знайомий (О. Ковінька); Повстанці, що прийшли з Мельничуком, долучаються до гурту, вечеряють (Мирослав Ірчан); Радісно кружляє (Христина) по ставку, поки не прибивається до дівчат (М. Стельмах); По дорозі до рудого хлопчика пристало ще кілька малюків (І. Багмут); На станції Богучар вони прилаштувалися до військового ешелону і поїхали на фронт (Григорій Тютюнник); Колона семьонівців вже приладновувалася поруч колони кексгольмців (Ю. Смолич); Присусіджується (дівча) до мами і вкупі з нею ходять то в музей, то по магазинах (Леся Українка); Товстий крамар і гнилозубий чоловік .. примостилися до гурту (Панас Мирний); — Пішов я, а за мною іще онук мій учепився (Г. Хоткевич); Щодня нові й нові частини вливалися до армії: вона дедалі ставала грізнішою силою (В. Собко); Од'їжджаючи, приказував Онилці, надіваючи на палець каблучку: "Гляди ж без мене на юлицю не ходи і на досвітки не встрявай" (Ганна Барвінок); Одразу розчервонілася (Текля) від першої чарки, до сусідок по столу припиталася, почала їм щось оповідати про своє життя (В. Кучер).

ПРИЛАШТО́ВУВАТИСЯ (займати місце, сідаючи, лягаючи, стаючи біля когось, чогось, перев. з певною метою, для здійснення, виконання чого-небудь), ПРИМО́ЩУВАТИСЯ, ПІДМО́ЩУВАТИСЯ розм., МОСТИ́ТИСЯ розм., ПРИЛІ́ПЛЮВАТИСЯ розм., ПРИСУСІ́ДЖУВАТИСЯ розм., ПРИЧІ́ПЛЮВАТИСЯ (ПРИЧІПЛЯ́ТИСЯ) розм. — Док.: прилаштува́тися, примости́тися, підмости́тися, приліпи́тися, присусі́дитися, причепи́тися. — Вечір який хороший, — зручніше вмощуючись, так ніби прилаштовуючись заснути, сказала дівчина (В. Собко); Надіває (Храпко) окуляри, бере папір, примощується писати (Панас Мирний); Побачив (Охрім), що Еней гнівився, До його зараз підмостився, За білу рученьку і взяв (І. Котляревський); Душ з п'ять хлопців мостилося коло стола з книжками (С. Васильченко); Він приліпився на самому вершечку каменя, ніби в сідлі (Ю. Збанацький); У поїзд, що йшов на Ростов, сіла молода гарненька черничка.. До неї зразу ж присусідився офіцерик з перев'язаною рукою (Ф. Бурлака); — Сідай на днище по-козацьки, мов на коня, а я де-небудь причеплюсь (Г. Квітка-Основ'яненко).

РОЗТАШУВА́ТИСЯ (про одну особу, декількох або багатьох людей — зайняти приміщення для проживання або яке-небудь місце, сідаючи, укладаючись тощо), РОЗМІСТИ́ТИСЯ, УЛАШТУВА́ТИСЯ (ВЛАШТУВА́ТИСЯ), УМОСТИ́ТИСЯ (ВМОСТИ́ТИСЯ), УПОРЯДИ́ТИСЯ (ВПОРЯДИ́ТИСЯ), УПОРЯДКУВА́ТИСЯ (ВПОРЯДКУВА́ТИСЯ), ОСІ́СТИСЯ, ПРИМІСТИ́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯ розм., ОТАШУВА́ТИСЯ рідше; ПРИМОСТИ́ТИСЯ розм., ПРИТУЛИ́ТИСЯ розм., ПРИЛІПИ́ТИСЯ розм., ПРИТКНУ́ТИСЯ розм., ПРИХИЛИ́ТИСЯ розм., ПРИХИСТИ́ТИСЯ розм. (перев. не дуже зручно, на невеликому, тісному просторі). — Недок.: розташо́вуватися, розмі́щуватися (розміща́тися), улашто́вуватися (влашто́вуватися), умо́щуватися (вмо́щуватися), приміща́тися, примі́щуватися, пристро́юватися, примо́щуватися, мости́тися, приту́люватися, притуля́тися, ліпи́тися, прилі́плюватися, притика́тися. Люди познімали з плечей торби, розташувалися на короткий відпочинок (Григір Тютюнник); Не встигли розміститись у вагоні, як рушив поїзд (Л. Смілянський); З великим гамором дітвора розміщувалася навколо рядна (О. Донченко); Тарас Григорович влаштовувався у густих кущах, витягав з-за халяви крихітну записну книжечку і писав вірші (З. Тулуб); Морозицький знову вмостився у кріслі (О. Лупій); Через вулицю під парканом тісною лавою збились чоловіки, парубки, дівчата.. Над ними другим ярусом впорядились на паркані і поміж темним гіллям дерева діти (С. Васильченко); Молодь почала танцювати при грамофоні, а картярі примістилися при двох столиках (О. Маковей); Я.. сідав у човен і, оташувавшись у вершині, ловив рибу (П. Саксаганський); Зінька.. примостилася на камені, котрий лежав біля самісінького порога (І. Нечуй-Левицький); Голосно каркнула.. ворона. Вона приліпилася на вершечку липи (Ю. Збанацький); В Харкові, в спеку, в театрі "Муссурі" Десь я приткнувся в останнім ряду (Л. Первомайський); Набігається (Цимбалюк) з саженем по полю, прихилиться де-небудь та й поснідає (О. Гончар); Він прихистивсь тоді серед лантухів, вузлів.., серед густої маси спітнілих людей у шинелях, сіряках, лахах (В. Підмогильний).

УЛАШТУВА́ТИСЯ (ВЛАШТУВА́ТИСЯ) (поміщатися, сідати, лягати, перев. зручно, вигідно, в якому-небудь місці), УМОСТИ́ТИСЯ (ВМОСТИ́ТИСЯ), ПРИМОСТИ́ТИСЯ, ПРИМІСТИ́ТИСЯ, УГНІЗДИ́ТИСЯ (ВГНІЗДИ́ТИСЯ), ПІДМОСТИ́ТИСЯ розм. — Недок.: улашто́вуватися (влашто́вуватися), умо́щуватися (вмо́щуватися), примо́щуватися, приміща́тися (примі́щуватися), угні́жджуватися (вгні́жджуватися), підмо́щуватися. Охрім з Каюмовим влаштувалися всередині карети (В. Кучер); Подруги тісно посідали на дивані, умостилися на нього з ногами (О. Донченко); Мармура сідає на лавку і дивиться у вікно наперед паровоза, а Іван примощується біля нього (С. Чорнобривець); Молодь почала танцювати при грамофоні, а картярі примістилися при двох столиках (О. Маковей); Старші вгніздились в кріслах та на м'якій канапі і балакали стиха (І. Нечуй-Левицький); Побачив (Охрім), що Еней гнівився, До його зараз підмостився, За білу рученьку і взяв (І. Котляревський).