принатурювати
ПРИВЧИ́ТИ (ПРИУЧИ́ТИ) (змусити звикнути до чого-небудь; виробити у когось певний навик), ПРИЗВИЧА́ЇТИ, ПРИЗВИ́ЧИТИ рідше, НАТРЕНУВА́ТИ, ОБТЕ́РТИ (ОБІТЕ́РТИ) розм., ПРИНАТУ́РИТИ діал.; ПРИОХО́ТИТИ (виробити бажання, охоту робити щось). — Недок.: привча́ти (приуча́ти), призвича́ювати, натрено́вувати, принату́рювати, приохо́чувати. — Дуже важко привчити вас до наших законів, але ми не губимо надії, що нам це вдасться (Вал. Шевчук); Був він студентом на самозабезпеченні і матеріальному, і правовому, а це призвичаювало до якоїсь, сказати б, не звичної в наш час скромності (І. Ле); (Мефістофель:) Лякаєшся нових для тебе слів? Ти слухати лиш чуване хотів? Тобі така обмеженість не личить, Пора б уже себе до див призвичить (переклад М. Лукаша); — Натреновуєш око в орієнтації, налягаєш на техніку пілотування, на дядька не надієшся — тільки на себе (О. Гончар); (Смотрицька:) Він просто по молодості не вміє володіти почуттям правди. Ми його обітрем (М. Стельмах); Батько принатурив його до чумацтва (Словник Б. Грінченка); Ганна Юріївна недавно закінчила середню школу, знає ціну освіті, вміє підбадьорити і приохотити до неї односельчан (з газети).
Значення в інших словниках
- принатурювати — принату́рювати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- принатурювати — -юю, -юєш, недок., принатурити, -рю, -риш, док., перех., діал. Призвичаювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- принатурювати — ПРИНАТУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИНАТУ́РИТИ, рю, риш, док., кого, заст. Призвичаювати. Батько принатурив його до чумацтва (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
- принатурювати — ПРИНАТУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИНАТУ́РИТИ, рю, риш, док., перех., діал. Призвичаювати. Батько принатурив його до чумацтва (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
- принатурювати — Принату́рювати, -рюю, -єш сов. в. принату́рити, -рю, -риш, гл. Пріучать, пріучить. Батько принатурив його до чумацтва. Харьк. г. Словник української мови Грінченка