принатурюватися

ЗВИ́КНУТИ до кого-чого і з інфін. (повністю пристосуватися до кого-, чого-небудь, вважати щось звичайним, звичним), ЗВИ́КТИ, ЗВИ́КНУТИСЯ з ким, рідше до кого-чого, ЗВИ́КТИСЯ з ким-чим, рідше до кого-чого, ПРИЗВИЧА́ЇТИСЯ до кого-чого і без додатка, АКЛІМАТИЗУВА́ТИСЯ до чого і без додатка, ОСВО́ЇТИСЯ з ким-чим і без додатка, ОБВИ́КНУТИ до кого-чого і без додатка, ОБВИ́КТИ до кого-чого і без додатка, ОБВИ́КНУТИСЯ з ким-чим і без додатка, ОБВИ́КТИСЯ з ким-чим і без додатка, ВТЯГНУ́ТИСЯ (УТЯГНУ́ТИСЯ) у що і без додатка, ВТЯГТИ́СЯ (УТЯГТИ́СЯ) у що і без додатка, ОБІЗНА́ТИСЯ з ким-чим і без додатка, ПРИВИ́КНУТИ розм., ПРИВИ́КТИ розм., ПРИСВО́ЇТИСЯ розм., ОБЖИ́ТИСЯ розм., ОББУ́ТИСЯ з чим і без додатка, розм., ОЗВИЧА́ЇТИСЯ розм., ОГО́ВТАТИСЯ (ОБГО́ВТАТИСЯ) перев. без додатка, розм., ОБІМ'Я́ТИСЯ розм., ОБТЕ́РТИСЯ розм., ОГЛЕ́ДІТИСЯ (ОГЛЯ́ДІТИСЯ) розм., ПРИГЛЯ́ДІТИСЯ (ПРИГЛЕ́ДІТИСЯ) розм., ОБХОДИ́ТИСЯ розм., ОБСВІ́ДЧИТИСЯ діал., ОЖИ́ТИСЯ діал., ПРИНАТУ́РИТИСЯ діал.; ПРИСТОСУВА́ТИСЯ, ПРИТЕ́РТИСЯ, ПРИТЕРПІ́ТИСЯ розм. (перев. до неприємного). — Недок.: звика́ти, звика́тися, призвича́юватися, акліматизува́тися, осво́юватися, обвика́ти, обвика́тися, втя́гуватися (утя́гуватися), втяга́тися (утяга́тися), обізнава́тися, привика́ти, присво́юватися, обжива́тися, оббува́тися, озвича́юватися, ого́втуватися (обго́втуватися), обсві́дчуватися, ожива́тися, принату́рюватися, пристосо́вуватися, притира́тися, прите́рплюватися. Поступово очі звикали до темряви (О. Гончар); Треба було.. звикатися з новою школою, з дітьми (С. Васильченко); Коли очі мої призвичаюються до темряви, я починаю примічати людей (П. Колесник); — Дмитре Івановичу!.. Ну як, голубе, обжився на новому місці? Додому не тягне? — Цілком акліматизувався (Ю. Збанацький); Тамара освоюється з поганим світлом і раптом бачить Женю і Галю (А. Хижняк); Піп обвикав до темнуватого приміщення, шукав очима, де б зручніше сісти (І. Ле); Були й такі (загони), що довгенько збиралися, згукувалися, обвикалися з лісом і небезпекою (А. Хорунжий); Дмитро трудно привикав до людей, а з Туром зійшовся легко, без внутрішньої напруги і незручності (М. Стельмах); Після.. ясного сонця вони довго не могли оббутись з темрявою й нічого не бачили в темній крамниці (І. Нечуй-Левицький); — Це нічого, — думав він, — що я сплохував трохи на перший раз: привикну, придивлюсь, озвичаюсь... (С. Васильченко); Мешканці сорок дев'ятого номера поволі оговтувались. За кілька хвилин уже можна було розібрати, що в приміщенні є ліжко, невеличкий столик, два скалічені стільці (С. Добровольський); — Заждіть-бо, які ж скорі! Нехай він трохи обсвідчиться в нас (Марко Вовчок); Подібно до інших, уже принатурилась (Ліда) до того, щоб жити в стані напнутих нервів, постійної настороги (О. Гончар).

НАВЧИ́ТИСЯ (НАУЧИ́ТИСЯ рідко) чого, з інфін., із сполучним сл. як (набути певних знань, навичок, уміння що-небудь робити), ВИ́ВЧИТИСЯ чого і з інфін.; ПІДКУВА́ТИСЯ з чого, в чому і без додатка, розм. (набути певного запасу необхідних знань, відомостей); НАПРАКТИКУВА́ТИСЯ в чому, з інфін. і без додатка, НАТРЕНУВА́ТИСЯ в чому, з інфін., НАЛОВЧИ́ТИСЯ перев. з інфін., розм., НАЛОМИ́ТИСЯ чого, до чого, з інфін., розм., НАВИ́КНУТИ з інфін., розм., НАСОБА́ЧИТИСЯ перев. з інфін. і без додатка, фам. (унаслідок досвіду, певної практики набути навичок, спритності, хисту в чому небудь); ПРИВЧИ́ТИСЯ з інфін., до чого, ПРИЗВИЧА́ЇТИСЯ з інфін., до чого, УЗВИЧА́ЇТИСЯ з інфін., розм., ПРИНАТУ́РИТИСЯ діал. (виробити в собі навички, звичку до якоїсь справи, заняття). — Недок.: навча́тися (науча́тися), учи́тися (вчи́тися), вивча́тися, підко́вуватися, нало́млюватися, навика́ти, привча́тися, призвича́юватися, принату́рюватися. Навчитися грамоти; Навчитися грати на скрипці; Добре, ведіть, показуйте, Нехай стара мати Навчається, як дітей тих Нових доглядати (Т. Шевченко); Ще малим хлопцем він зробив маленьку скрипочку й сам вивчився грати козачка (І. Нечуй-Левицький); Вона діставала змогу повчитися (на курсах), трохи підкуватися з політграмоти (Г. Коцюба); Потім так напрактикувався хлопець (у списуванні віршів), що й свої вже рифми (рими) підгонив, а то й цілі рядки (А. Головко); Мишко так наловчився орудувати мандатом адмірала і примовляти до всіх комендантів та начальників, що пробивав тепер найсильніші загороди й перепони (В. Кучер); — Він у мене з далекої землі, аж із Чорної Гори — десь аж за венграми. Тепер таки наломивсь балакати по-козацьки (П. Куліш); Там якось і косить, і якось навіть жати Навик Ісакович, хоча нога й одна (М. Рильський); — Тихше, — просить співрозмовників господарка, — він (німець) по-нашому насобачився, не дай бог підслухає... (Ю. Яновський); Ховатись, бути пильним я вже привчився (Ю. Збанацький); Мені призвичаїтися до цієї складної науки трудно (Т. Масенко). — Пор. 1. вивча́ти.