принижатися

ПРИНИ́ЖУВАТИСЯ (ПРИНИЖА́ТИСЯ рідше) (ставити себе в принизливе становище), УКЛОНЯ́ТИСЯ (ВКЛОНЯ́ТИСЯ), ПОНИ́ЖУВАТИСЯ (ПОНИЖА́ТИСЯ) розм., ПО́ВЗАТИ розм., ПЛАЗУВА́ТИ розм., ЗНИ́ЩУВАТИСЯ підсил. розм., ЗНИ́ЖУВАТИСЯ розм. — Док.: прини́зитися, уклони́тися (вклони́тися), пони́зитися, зни́щитися, зни́зитися. Язиком Михайло Бова каявся.., а в серці клубочилася ненависть. Він ненавидів директора, який змусив його принижуватись перед такою кількістю людей (Д. Ткач); Він не з таких, щоб уклонятися перед багатіями (І. Багмут); Занадто багато вже терпів опришок там, коло вогню, занадто багато понижався, щоби не нагородити себе тут повнотою власті (Г. Хоткевич); Ради вибавлення синів із пазурів того смока, служби вояцької — повзали люди перед Гердлічкою, по-собачому заглядали в очі (Г. Хоткевич); Що передати людям?.. Хай кров мою зітруть З цієї скелі, Хай не плазують, як пігмеї, Хай будуть мужні, і розумні, І веселі!.. (Д. Павличко); (Михайло:) Прийшов Микола, знищився, а Данило звелів віддать йому бика (І. Карпенко-Карий); — Чого ви так знижуєтесь? "Чоловік бідний.." "здєлайте милость"... (А. Тесленко).