приперти

ПРИТИСКА́ТИ (ПРИТИ́СКУВАТИ) (із зусиллям, налягаючи, щільно прикладати кого-, що-небудь до когось, чогось), ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУ́ЛЮВАТИ рідко), ТУЛИ́ТИ, ПРИГОРТА́ТИ, ГОРНУ́ТИ, ПРИПИРА́ТИ, ПРИПИНА́ТИ, ПРИПЛЮ́ЩУВАТИ, ПРИЧА́ВЛЮВАТИ, ПРИЩУ́ЛЮВАТИ, ПРИТИКА́ТИ розм.; УПИРА́ТИ (ВПИРА́ТИ) (одним кінцем, краєм або до якоїсь опори); ПРИТО́ВКУВАТИ розм. (поштовхами); ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИ розм. (до себе, ніжно, пестячи). — Док.: прити́снути, притули́ти, пригорну́ти, припе́рти, припну́ти, приплю́щити, приплю́снути, причави́ти, прищу́лити, приткну́ти, упе́рти (впе́рти), притовкти́, приголу́бити. Він притискав до себе ліктем її руку (Леся Українка); Олександра Олексіївна стоїть розгублена, притискуючи до грудей папку (Я. Баш); Де ти, Мавко, гуцулятко, Немовлятко, янголятко В лісі темному знайшла? Пригорнула, притулила, Груди матері відкрила (О. Олесь); Щоки пашуть, я гіллячка молодих берізок в жменю зберу да притулю, щоб прохололи, огортаю собі шию (Ганна Барвінок); Дівчинка тулила до грудей плямисте цуценя, воно скімлило, як дитина (Л. Первомайський); — Відпочинь, дитино, а тоді ще трошки підійдемо.. І ніжно горнула (мати) до себе маленьке тільце (А. Головко); Він віддихався, уймив палицю в обі руці ціпко, припер долішній кінець до землі та й увалив на неї всю ваготу свого тіла (Лесь Мартович); А як припнеш пужалном віжки, ляжеш уздовж гарби, як каната руками вхопишся та й попливеш... (І. Микитенко); Приплющити до хліба кружальце ковбаси; Незвичне все навколо й якесь грізне, ніби прищулило хлопця до землі (І. Ле); Всі один по другім притикали ухо до смереки, а послухавши довшу або коротшу хвилю, потверджували, що "славно бестія грає" (І. Франко); Упер (Піддубний) в боки здоровенні, порослі ріденьким волоссям кулаки (В. Собко); Воєвода з слугою узялися за зброю, З патронташів дістали набої, Одкусили зубами, притовкли шомполами І насипали пороху вдвоє (С. Голованівський); Я хотів було приголубити хлопчика, але він рішуче відіпхнув мою руку (Ю. Збанацький).

I. ПРИБУ́ТИ (прийти, приїхати тощо кудись, до когось, з якоїсь нагоди, для виконання чогось і т. ін.), ДОБРА́ТИСЯ (ДІБРА́ТИСЯ рідко), ПРИВІ́ЯТИСЯ розм., ПРИМАНДРУВА́ТИ розм., ПРИЧИМЧИКУВА́ТИ розм., ПРИБИ́ТИСЯ розм., ПРИТАСКА́ТИСЯ розм., ПРИЧВАЛА́ТИ фам., ПРИСУ́НУТИ фам., ПРИПЕ́РТИ фам., ПРИПЕ́РТИСЯ фам., ПРИТАРАБА́НИТИСЯ фам., ПРИТИ́РИТИСЯ фам., ПРИТО́ПАТИ фам., ПРИСУРГА́НИТИСЯ фам., ПРИЛИ́НУТИ поет., ЗГОЛОСИ́ТИСЯ діал.; ПРИПХА́ТИСЯ розм., ПРИТЕЛЮ́ЩИТИСЯ фам., ПРИТИ́СНУТИСЯ зневажл. (недоречно або невчасно); УСТИ́ГНУТИ (ВСТИ́ГНУТИ), УСТИ́ГТИ (ВСТИ́ГТИ), ПІДОСПІ́ТИ, ПРИСПІ́НУТИ (ПРИСПІ́ТИ) розм., НАСПІ́НУТИ (НАСПІ́ТИ) розм., НАСТИ́ГНУТИ (НАСТИ́ГТИ) розм. (вчасно); ПРИСКО́ЧИТИ розм., ПРИСКАКА́ТИ розм., ПРИМЧА́ТИ розм., ПРИМЧА́ТИСЯ розм. рідше, ПРИНЕСТИ́СЯ розм., ПРИЛЕТІ́ТИ розм. (швидко, зненацька); ПРИТЕЛІПА́ТИСЯ розм., ПРИПЛЕ́НТАТИ розм., ПРИПЛЕ́НТАТИСЯ розм., ПРИПЛЕСТИ́СЯ розм., ПРИВОЛОКТИ́СЯ (ПРИВОЛІКТИ́СЯ) розм., ПРИВОЛОЧИ́ТИСЯ розм., ПРИТЯГНУ́ТИСЯ (ПРИТЯГТИ́СЯ) розм., ПРИЧАЛА́ПАТИ розм., ПРИЧА́ПАТИ розм., ПРИЧО́ВГАТИ розм., ПРИШКАНДИБА́ТИ розм., ПРИШКУТИЛЬГА́ТИ розм., ПРИДИ́БАТИ розм., ПРИПОВЗТИ́ розм. (перев. повільно, з труднощами). — Недок.: прибува́ти, добира́тися, прита́скуватися, притараба́нюватися, устига́ти (встига́ти), приспіва́ти, наспіва́ти, настига́ти, прино́ситися, приліта́ти, приповза́ти. Микола спитав Андрія, чи ніхто не бачив його, як він прибув, чи нічого такого підозрілого? (І. Багряний); — Узяли, та й одсудили мою землю Бог його знає й кому.. На те, мабуть, щоб перевів її на гроші та й повіявся туди, звідкіля й привіявся... (Панас Мирний); Як примандрували до зеленого гаю: "Отут, дівчино, я дороги не знаю" (пісня); — А ти відкіля се причимчикувала?.. Де взялася, питаю! — грізно гукнув Грицько (Панас Мирний); Цієї ночі до рідного порога прибився син Савка, про якого вже кілька місяців не було ні слуху, ні духу (Ю. Мокрієв); — Ось і приїхала! Притаскалася! Чого мене принесло сюди! (Л. Яновська); Кость Гордієнко причвалав до редакції на третій день (Т. Масенко); Того ж дня до школи присунув інший відвідувач (В. Речмедін); Не міг одійти від кону й пан Пампушка-Купа-Стародупський, що з гайдуками припер сюди припиняти виставу (О. Ільченко); — В залу приперся заросянський попище та ще й з сином (І. Нечуй-Левицький); — Ну, тепер тобі й не треба йти до столяра: сам притарабанився до тебе (М. Стельмах); (Ганна:) Ще й старий сюди притириться (І. Карпенко-Карий); (Федя:) Новенькі притопали (Я. Баш); — Чи не прокляті тобі відьми! Й присурганились, неначе їм зумисне хто дав знати за наш бал (І. Нечуй-Левицький); (Одарка:) Де ж це ти взявся? Звідки прилинув до своєї милої? (М. Кропивницький); — Чи заходив сюди Север? Я йому казав, щоб зголосився між четвертою й шостою... (Ірина Вільде); — А ваше обмундирування у нас тут пропало.. І ось через таку дурницю до нас обов'язково припхається ревізор (переклад С. Масляка); — Хватило ж у Гервасія совісті — і до хати прителющився (М. Стельмах); (Ганна:) Чого ти притисся сюди? Перебив мені лаятися (І. Карпенко-Карий); Треба було поспішати, щоб устигнути ще й на весілля Костомарова (О. Іваненко); Він борсався в воді, поки йому на допомогу не підоспів чоботар (С. Добровольський); Татар приспіло небагато, але від того шарварку здавалося, що їх там незліченна сила... (О. Ільченко); Доки наспіла допомога, пароплав переможно різав запінені вали (Мирослав Ірчан); За піднесену грізну ногу німця благально вчепилася Любина мати, що миттю настигла рятувати дочку (І. Ле); Сім холодних потів з мене збігло, усе чекав, що жандарми прискочать (І. Муратов); Примчав карний загін, і почалась розправа над селянами (Л. Юхвід); Як тільки зарум'янилась (черешня) .., так директор радгоспу одразу й примчавсь до спецшколи: — Помагайте, виручайте! .. (О. Гончар); — Чи не на крилах, бува, принеслись, Настасе Парамоновичу? (Я. Баш); Через тиждень прилетів у Гетьманське посередник Кривинський (Панас Мирний); (Копистка:) Бувало й нап'єшся отак та прителіпаєшся додому без розуму... (М. Куліш); — Чого він придибав? Нема в його хати, Ні сестри, ні брата, нікого нема. Чого ж він приплентав? (Т. Шевченко); Зліз (дід) із печі і, спираючись на два ціпки, приплентався на свято (О. Донченко); Коли Гнат приплівся додому, було вже темно (К. Гордієнко); Пізно вночі притягсь він додому і п'яно реготався та верзякав (П. Тичина); — Він, як сова,.. при нашому світлі нічого не бачить: із своїм причалапав (О. Гончар); Причапали старі баби, охаючи (Марко Вовчок); Берег біля купальні залюднений. Жінки, дівчата, чоловіки і дехто з старих бабів сюди причовгав (А. Шиян); Насилу оце пришкандибав до вас, — слизько дуже йти (Словник Б. Грінченка); Мусив Ілько присісти з болю на місці.. Так потім і пришкутильгав до товариства без нічого... (П. Козланюк); Пізно приповз бродник. Мстислав і виду не подав, що чекає його з нетерпінням (А. Хижняк). — Пор. 1. з'яви́тися, 1. прихо́дити.

ПРИМУ́ШУВАТИ (вимагати в когось виконання чогось незалежно від його волі, бажання), ЗМУ́ШУВАТИ, ВИМУ́ШУВАТИ, СИ́ЛУВАТИ, ПРИНЕВО́ЛЮВАТИ, НЕВО́ЛИТИ, ПРИКРУ́ЧУВАТИ розм., ПРИПИРА́ТИ розм., ПРИНУ́КУВАТИ (ПРИНУКА́ТИ) розм., ЗАСТАВЛЯ́ТИ заст. — Док.: приму́сити, зму́сити, ви́мусити, приси́лувати, уси́лувати (вси́лувати) діал. принево́лити, прикрути́ти, припе́рти, заста́вити. Він мене примушував вступати в поєдинки з румунськими школярами (Р. Андріяшик); — Чого ходиш чорна! — гримала Маланка на Гафійку і змушувала її мало не щодня міняти сорочку (М. Коцюбинський); — Діждалася я від вас доброго слова. Та мені з цього слаба потіха, бо я вимусила вас на цю похвалу (Лесь Мартович); Поглядає (Палажка) на вулицю, і рада ж то, раденька, що її ніхто не силує до роботи (О. Стороженко); Якось хлопці присилували Крицяка поставити сулію сливовиці за двійко нащадків (Р. Андріяшик); (Товкач:) Як схочу, то буду робити, а ні, то війт мене не всилує (І. Франко); Микола з жінкою старого батька підпоїли й приневолили розписку написати, щоб город од Івана одібрати (Грицько Григоренко); — Навіщо збуватись так швидко своєї дитини та неволити її заміж? (Л. Яновська); — На землі нашого брата значно більше, аніж пана, і ми повинні принукати його до праці, а не він нас (І. Ле); Замість науки дяк заставляє Тараса носити воду, рубати дрова, топити піч (Панас Мирний).

ПРИНЕСТИ́ (несучи когось, щось, доставити куди-небудь), ЗАНЕСТИ́, НАДНЕСТИ́ розм.; ПРИТЯГТИ́ (ПРИТЯГНУ́ТИ), ПРИПЕ́РТИ розм., ПРИТИ́РИТИ розм., ПРИТАРАБА́НИТИ розм., ПРИТАСКА́ТИ розм., ПРИПУ́ДИТИ (важке, з трудом) діал. — Недок.: прино́сити, приноша́ти заст. зано́сити, надно́сити, притяга́ти (притя́гувати), прита́скувати. Принесли якийсь пакет, запечатаний сургучем (І. Багряний); (Перелесник:) Будь моя кохана! Звечора і зрана самоцвітні шати буду приношати (Леся Українка); — Дам вам тепер муки, візьміть із собою, а все, що злагоджу, наднесу завтра до вас сама! (О. Кобилянська); Хтось побіг в суміжну юрту, де кипів самовар, і не піалу чаю, а весь самовар притяг до хворого (З. Тулуб); В їхніх торбах знайшлося навіть кілька цукрових буряків, які вони, приперши із самих Криничок, збиралися тепер пекти собі на вечерю (О. Гончар); За тиждень рейдування по окрузі Кирило встиг звершити чимало славних справ — щонайперше притарабанив хуру продуктів для словаків (І. Головченко і О. Мусієнко); Мій лицар метнувся скоро, Притаскав оті якорі Чи страшеннії гаки (І. Манжура); Припудив такий мішок вівса, що, здається, треба добрих двох (Словник Б. Грінченка).

ПРИСТАВЛЯ́ТИ (ставити щось дуже близько, впритул до чого-небудь), ПІДСТАВЛЯ́ТИ, ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУЛЮВАТИ) розм., ПРИСТАНОВЛЯ́ТИ розм., ПРИПИРА́ТИ діал.; ПРИЛАДНО́ВУВАТИ (ПРИЛА́ДНУВАТИ) (зручно, надійно). — Док.: приста́вити, підста́вити, притули́ти, пристанови́ти, припе́рти, приладна́ти. Налила (Харитя) в горщик води і приставила його до вогню (М. Коцюбинський); — Омельку! — гукнув він до наймита.. — Підставляй, Омельку, стола! (Ю. Смолич); Високий, худий прислужник пер в двері м'яке, велике крісло.. З грюком пересадив через поріг і поволік у куток, де й притулив до стіни (М. Коцюбинський); Чорнобривцю, цвіту папороті, терличу та усього по пучечці всипала (бабуся) в кашник та й пристановила до вогню (Г. Квітка-Основ'яненко); Микула скинув з плеча самопал і припер його до стіни печери (О. Маковей); З саду вийшов з довгою драбиною в руках садівник, він приладнав її до білосніжної колони і, вгинаючи щаблі, важко поліз угору (М. Стельмах).