приростати

ВДИВЛЯ́ТИСЯ (УДИВЛЯ́ТИСЯ) (на) кого-що (дуже пильно, уважно дивитися кудись, на кого-, що-небудь), ВГЛЯДА́ТИСЯ (УГЛЯДА́ТИСЯ), ПРИДИВЛЯ́ТИСЯ до кого-чого, на кого-що й без додатка, ПРИГЛЯДА́ТИСЯ до кого-чого, кому, чому й без додатка, ДОДИВЛЯ́ТИСЯ до кого-чого, РОЗДИВЛЯ́ТИСЯ кого, що, на кого-що й без додатка, ВИТРІЩА́ТИСЯ на кого-що, ДОГЛЯДА́ТИСЯ до кого-чого, розм., ЗОРИ́ТИ на кого-що, розм., НАЗИРА́ТИ без додатка, розм., ПРИЗИРА́ТИСЯ до кого-чого, діал., ВПИВА́ТИСЯ (УПИВА́ТИСЯ) в кого-що, ВПИНА́ТИСЯ (УПИНА́ТИСЯ), ВТУ́ПЛЮВАТИСЯ (УТУ́ПЛЮВАТИСЯ), ВСТРОМЛЯ́ТИСЯ (УСТРОМЛЯ́ТИСЯ), ВСТРО́МЛЮВАТИСЯ (УСТРО́МЛЮВАТИСЯ), ПРОНИКА́ТИ, ПРОНИ́ЗУВАТИ, ПРОЙМА́ТИ, ПРОСВІ́ЧУВАТИ, ПРОШИВА́ТИ, ПРОКО́ЛЮВАТИ, ПРОМА́ЦУВАТИ розм., ПРОШТРИ́КУВАТИ розм., ПОГЛИНА́ТИ, ВБИРА́ТИ (УБИРА́ТИ), Ї́СТИ розм., ЖЕ́РТИ розм., ПРИРОСТА́ТИ до кого-чого, ВПИРА́ТИСЯ (УПИРА́ТИСЯ) в кого-що (у сполуч. зі сл. очима, поглядом); ВСТРОМЛЯ́ТИ (УСТРОМЛЯ́ТИ) в кого-що, ВСТРО́МЛЮВАТИ (УСТРО́МЛЮВАТИ), ВТУ́ПЛЮВАТИ (УТУ́ПЛЮВАТИ), УПИРА́ТИ (ВПИРА́ТИ) (у сполуч. зі сл. очі, погляд). — Док.: вдиви́тися (удиви́тися), вгле́дітися (угле́дітися), вгля́дітися (угля́дітися), придиви́тися, пригле́дітися, пригля́дітися, пригля́нутися, додиви́тися, роздиви́тися, ви́тріщитися, догляді́тися, нази́рити, впи́тися (упи́тися), вп'ясти́ся (уп'ясти́ся), впну́тися (упну́тися), вту́питися (уту́питися), встроми́тися (устроми́тися), прони́кнути, прониза́ти, пройня́ти, проши́ти, проколо́ти, уп'я́лити (вп'я́лити), прома́цати, проштрикну́ти, прирости́, упе́ртися (впе́ртися), встроми́ти (устроми́ти), вту́пити (уту́пити), упе́рти (впе́рти). З жальним подивом вдивляється мандрівник у найдорожчі місця серед рідних руїн (О. Довженко); Кожна з жінок, удивившись у яку-небудь річ, думала про себе (Панас Мирний); Улас.. з острахом вглядався в море вогнів, що мерехтіли на горизонті (Григорій Тютюнник); Кінорежисер уважно придивлявся до Сашкового обличчя, наче вивчав кожну його рису, кожен рух (Л. Смілянський); За мить вона знову появилася і, близько підійшовши до нас, почала приглядатися (О. Досвітній); Він йшов тихо, додивляючись до кожного куща, чи не хитається він, чи не видно з-за його любої йому постаті (Панас Мирний); — Як же ти зберегла все це? — здивовано розпитував Лекс, роздивляючись вже досить приношені, але зараз такі приємні речі (В. Собко); Він повернув раптом голову до людей і витріщився на них страшно (О. Кобилянська); Роботи в мене було небагато — так я тинявся, до всього доглядаючись, до всього дослухаючись (Марко Вовчок); В однім наметі дід не спить; ..І пильно на поле зорить І на туманні оболоні (М. Драй-Хмара); Все назирав (я), чи не побачу похилого стовбура або вигідної гілки (М. Коцюбинський); Впивався (Брянський) гострим поглядом у поле бою (О. Гончар); Як Христя увійшла з самоваром, він так і упився в неї своїми гострими очима (Панас Мирний); Він напружує очі й впинається ними в рядки (І. Кириленко); Скляними очима він вп'явся в стелю (І. Цюпа); Всі за кущами, присівши, уп'ялися очима в один бік (С. Васильченко); Трифонов зупинився навпроти майора і втупився в нього своїми очима (П. Автомонов); Очі (Матюхи) гостро встромилися в Давида (О. Головко); Почав (Герман) уважно слухати та проникати зором у грубу лісову сутінь (І. Франко); (Лікар) пронизує його ясним, сміливим поглядом (М. Коцюбинський); Там ангел помсти злий, суворий.. Проймав мене знов зором огневим (Леся Українка); "До чого це він гне?" — пронизливими.. очима (Омелян) просвічує Терентія (М. Стельмах); Одчиняючи ворота, прошиває (Катря) мене наскрізь пильним, допитливим поглядом (Я. Качура); Ліниво притягнувши до себе коричневу папку з суворою назвою "Справа", прокурор проколов відвідувача суворим поглядом (Ю. Збанацький); Тимко хмурить брови, промацує очима шелюги (Григорій Тютюнник); Проштрикнула вона недовірливим поглядом Марію (Р. Іваничук); Поглинав (Кузь) багатство очима (Григорій Тютюнник); Глянув на Килину так, наче щойно побачив, і тепер усю її вбирає поглядом (Є. Гуцало); Тільки Стасик жер маму блискучим оком (М. Коцюбинський); Штефан.. приріс очима до Миколи (Я. Галан); — Ну що? — знову кинув Прохор і вперся в нього (Никанора) очима (І. Микитенко); Встромляв (Іван) очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі (М. Коцюбинський); Коли Олекса втуплював у нього свої очі (навчився дивитись проникливо), зайда починав мнятися й плутатись (Г. Хоткевич); Пан лейтенант фон-Бюлов одкидається на спинку розкішного крісла і впирає в мене допитливий погляд своїх сірих очей (П. Колесник).

ЗБІ́ЛЬШУВАТИСЯ (ставати більшим за кількістю, розміром, тривалістю і т. ін.), БІ́ЛЬШАТИ, ПОБІ́ЛЬШУВАТИСЯ рідше, ЗРОСТА́ТИ, РОСТИ́, ВИРОСТА́ТИ, ПРИРОСТА́ТИ, ПРИБУВА́ТИ, ПРИБІ́ЛЬШУВАТИСЯ розм., ПРИБІЛЬША́ТИСЯ діал.; ПІДВИ́ЩУВАТИСЯ, ПІДНО́СИТИСЯ, ПІДНІМА́ТИСЯ, ПІДІЙМА́ТИСЯ (перев. про рівень чого-небудь); НАРО́ЩУВАТИСЯ, РОЗРОСТА́ТИСЯ, МНО́ЖИТИСЯ, ПРИМНО́ЖУВАТИСЯ, ПОМНО́ЖУВАТИСЯ (значно збільшуватися). — Док.: збі́льшитися, побі́льшати, побі́льшитися, зрости́, ви́рости, прирости́, прибу́ти, прибі́льшитися, підви́щитися, піднести́ся, підня́тися, підійня́тися, розрости́ся, примно́житися, помно́житися. Мов снігова лавина, що котиться з гори, збільшується натовп (П. Колесник); Натовп сунув і більшав раз у раз (Ю. Смолич); Цілий день шаленіє хуртовина, і ростуть на дорозі замети (М. Хвильовий); Земельки щороку приростало, звеселяючи його неспокійні очі (М. Стельмах); Кажуть, на овес підвищилася ціна (С. Чорнобривець); Хутір Кураєвий виріс і розрісся в степу біля кількох землянок (О. Гончар); Їхній плач бився під куполом старої церкви, перелунював, множився (В. Яворівський).

ЗРОСТА́ТИСЯ (з'єднуватися у процесі росту), ПРИРОСТА́ТИ. — Док.: зрости́ся, прирости́. Кістка у дівчини зрослась неправильно, від чого нога зробилась на чотири сантиметри коротшою (Л. Дмитерко); Ні, не вернеться він тепер до їх, як не приросте одрубане гілля... (Грицько Григоренко).

ПРИТУЛИ́ТИСЯ (стати, сісти, лягти, обпираючись об когось, щось або схиляючись до когось, чогось), ПРИГОРНУ́ТИСЯ, ПРИСУ́НУТИСЯ, ПРИТИ́СНУТИСЯ, ПРИНИ́КНУТИ, ПРИПА́СТИ, ПРИЛЯГТИ́, ПРИКЛА́СТИСЯ, ПРИЛОЖИ́ТИСЯ розм., ПІДГОРНУ́ТИСЯ розм., ПРИТКНУ́ТИСЯ розм., ПРИВЕРНУ́ТИСЯ діал.; ПРИКИПІ́ТИ, ПРИРОСТИ́, ПРИПНУ́ТИСЯ, ПРИП'Я́СТИ́СЯ (ПРИП'Я́ТИСЯ), ПРИТЕ́РТИСЯ, ПРИЛІПИ́ТИСЯ, ПРИЩУ́ЛИТИСЯ, ПРИЛИ́ПНУТИ розм., ВЛИ́ПНУТИ (УЛИ́ПНУТИ) розм., ПРИПЛЮ́СКНУТИ розм. (щільно, тісно); ПРИГОЛУ́БИТИСЯ, ПРИЛА́ЩИТИСЯ розм., ПРИЛА́СТИТИСЯ розм. (з ласкою, ніжністю). — Недок.: притуля́тися (приту́люватися рідше), тули́тися, пригорта́тися, присува́тися (присо́вуватися), притиска́тися (прити́скуватися рідше), приника́ти, припада́ти, приляга́ти, приклада́тися, підгорта́тися, притика́тися, приверта́тися, жа́тися розм. прикипа́ти, прироста́ти, припина́тися, притира́тися, прилі́плюватися, прищу́люватися, прилипа́ти, влипа́ти (улипа́ти), приголу́блюватися, прила́щуватися (прилаща́тися). Ти відходиш від люка і притуляєшся до вогкої стіни коридора, бо ледве стоїш на ногах (Ю. Андрухович); Вони лежали, тісно пригорнувшись одне до одного, бік у бік, і з її вуст парувало дихання (Вал. Шевчук); Потім від його одхитнулася (мати), одірвалася, затопила у печі, постановила вечерю варити і знов до його присунулася (Марко Вовчок); Дівчина стоїть, притиснувшись до хвіртки, і пильно дивиться в далечінь (М. Стельмах); Він одійшов до стіни й приник до неї лицем (І. Микитенко); Грудьми й обличчям він приліг до костьольного муру (І. Франко); Вутанька стояла в якомусь заціпенінні, приклавшись лобом до холодної рами вікна (О. Гончар); Приложившись до вікна, він почав придивлятись (Панас Мирний); Щось шепочучи, підгорталася (Маруся) ближче до опришка (Г. Хоткевич); Не спав і Карпо Богун. Приткнеться до плетеної стіни й довго дивиться на страшні снопи вогнищ (І. Ле); Береза росте, розростається, лист до листонька привертається (пісня); Лейтенант у колясці прикипів до кулемета (О. Сизоненко); І рвонувся Охрім з постелі, Як дитя, до вікна приріс (І. Вирган); — Тату! — Охопила рученятами, припала, прип'ялася вустоньками... (С. Васильченко); Лукин притерся плечима до стінки воза (Н. Кобринська); Прищулившись одне до одного, вони мовчки дивились, як над світом поступово виднішає, зірки тануть в попелястому небі (О. Гончар); Знадвору постукали у вікно, й чиясь голова прилипла до шибки (Є. Гуцало); Зіщулився (кіт),.. очі заплющив міцно-міцно, припав до підлоги, аж влип у неї (Ю. Збанацький); Стара Грищенчиха стояла біля загороди, приплюскла до вербового пенька так, що її важко помітити (І. Ле); Ось і рідесенький туманець пав на річеньку, мов парубок приголубивсь до дівчиноньки (Г. Квітка-Основ'яненко); Побачивши тата, хлопець побіг до нього, прилащився дитячим звичаєм, а той узяв його до себе на руки (переклад М. Лукаша).

ПРИВ'Я́ЗУВАТИСЯ також із сл. душею, серцем (звикати до когось, рідше чогось, почувати до нього прихильність, любов тощо), ПРИХИЛЯ́ТИСЯ, ПРИРОСТА́ТИ розм., ПРИСИХА́ТИ розм., ПРИВЕРТА́ТИСЯ діал. — Док.: прив'яза́тися, прихили́тися, прирости́, присо́хнути, приверну́тися. Він прив'язувався до Соломії, що огрядною постаттю нагадувала йому жінку (М. Коцюбинський); Грицько помічав, як Христя стала, мов нехотя, прихилятися до його (Панас Мирний); На подив Павлові, швидше за нього приросла (Марина) до нового місця (Ю. Мушкетик); За те хороше, людяне, що давав йому Сеспель, він непомітно присох до нього серцем (Ю. Збанацький); (Оксана:) А я відразу привернулась До тебе серцем за твою лагідність (Леся Українка).

ПРИЄ́ДНУВАТИСЯ (з'являтися як додаток, доповнення до чогось), ПРИЛУЧА́ТИСЯ, ДОЛУЧА́ТИСЯ, ВЛИВА́ТИСЯ у що, ПРИМІ́ШУВАТИСЯ, ДОМІ́ШУВАТИСЯ, ПРИБАВЛЯ́ТИСЯ розм., ДОБАВЛЯ́ТИСЯ розм.; ПРИПЛІТА́ТИСЯ розм., НИЗА́ТИСЯ розм. (перев. у розмові, розповіді тощо); ПРИРОСТА́ТИ (у процесі росту). — Док.: приєдна́тися, прилучи́тися, долучи́тися, вли́тися, приміша́тися, доміша́тися, приба́витися, добавитися, приплести́ся, наниза́тися, прирости́. Тимофій перепробовує їх усі (флоєри), й оригінальне гудіння разом із тихими жалібними якимись звуками приєднується до всепожираючого шуму (Г. Хоткевич); Шум наростав, до нього прилучалися інші звуки (О. Гуреїв); Стражданням вірменського народу, здавалось, не видно було краю, Тим більше, що до жорстокості арабських загарбників долучались іще утиски своїх місцевих експлуататорів (П. Тичина); І мали право новаки пишатися щозміни, бо й їхній чесний труд важкий вливався в труд країни (П. Дорошко); Тепер дим став немов густішим, до нього примішалося ще щось (Г. Хоткевич); До важкого гуркоту гармат домішалося тріскотіння мушкетів (З. Тулуб); — Поклониться (грішник) святому, і до одного чуда прибавиться друге (М. Стельмах); Починають (молодиці) у кутку: — Ой ви, хлопці-риболовці, та тягніть невід... До них приплітаються чоловічі баси, гудуть мідним дзвоном (Григорій Тютюнник); Літери (на рекламі) одна по одній, мов хто їх там вистукував на машинці, низалися в слова (П. Тичина); Ні, не вернеться він тепер до їх, як не приросте одрубане гілля... (Грицько Григоренко).