пристяжний
ПІДПРЯЖНИ́Й прикм. і ім. (про коня, якого підпрягають збоку від голобель), ПРИСТЯЖНИ́Й, ПРИПРЯЖНИ́Й, ОРЧИКО́ВИЙ, БОКОВИ́Й, ПІДРУ́ЧНИЙ (також про вола); БИЧОВИ́Й (підпряжений тимчасово на допомогу). — Яка то супряга буде, коли один, борозний, надриватиметься в возі, а другий, підпряжний, лиш торохтітиме орчиком? (Д. Прилюк); Пристяжні, закусивши вудила, вигинають в різні боки наче вилиті з металу шиї, скачуть, виграючи м'язами (І. Цюпа); Дідо скочили з воза, взяли підручного вола за мотуз і повернули ліворуч з головної дороги (М. Томчаній).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пристяжний — пристяжни́й прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- пристяжний — див. кінь Словник синонімів Вусика
- пристяжний — -а, -е, рідко. 1》 Якого підпрягають збоку від голобель для підмоги корінникові; підпряжний. Пристяжний кінь. 2》 у знач. ім. пристяжний, -ного, ч.; пристяжна, -ної, ж. Кінь, підпряжений збоку від голобель для підмоги корінникові. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пристяжний — ПРИСТЯЖНИ́Й, а́, е́, рідко. 1. Якого підпрягають збоку від голобель для підмоги корінникові; підпряжний. Провалилася їхня тачанка на мосту.., а їй, Ганні, нічого не жалко, тільки кобилку свою любиму пристяжну гукає з берега: “Воля, Воля...” (О. Словник української мови у 20 томах
- пристяжний — ПРИСТЯЖНИ́Й, а́, е́, рідко, 1. Якого підпрягають збоку від голобель для підмоги корінникові; підпряжний. Провалилася їхня тачанка на мосту.. Словник української мови в 11 томах