присягатися

ЗАРЕКТИ́СЯ (дати собі слово, обіцянку не робити чогось), ЗАКА́ЯТИСЯ, ЗАКЛЯ́СТИ́СЯ розм., СПОКА́ЯТИСЯ заст. — Док.: заріка́тися, зака́юватися. Кілько сот разів він зарікався забути її, не думати про неї, вирвати її з серця (І. Франко); Од того часу я вже закаялась пити й любити (І. Нечуй-Левицький); Микола й справді швидко заклявся пити,.. купив конячку з візком і почав хазяйнувати (І. Нечуй-Левицький); — Не хвалися, дитино,.. бо як в недобру годину похвалитись, то можна й спокаятись... (Марко Вовчок). — Пор. 1. присяга́тися.

ПРИСЯГА́ТИСЯ (твердо обіцяти здійснити щось, підкріплюючи обіцянку якоюсь клятвою), ПРИСЯГА́ТИ, КЛЯ́СТИ́СЯ, ЗАПРИСЯГА́ТИСЯ, ЗАПРИСЯГА́ТИ рідше, ЗАКЛИНА́ТИСЯ розм., ШЛЮБУВА́ТИ діал. — Док.: присягти́ся (присягну́тися), присягти́ (присягну́ти), покля́сти́ся, заприсягти́ся (заприсягну́тися), заприсягти́ (заприсягну́ти), закля́сти́ся. Чим, власне, я завинив? Я ж не присягався нікому! Хіба не маю я права чинити так, як вважаю за потрібне?! (В. Врублевський); (Анна:) В мене є чоловік, шлюбний. Я йому присягала і йому додержу віри (І. Франко); Клявся (Юріштан) перед усіма голосно на образ, що приведе Марусяка зв'язаним до Ясенева (Г. Хоткевич); Вона тільки що слухала копитана, як він божився, заприсягався, що дуже-дуже любить і без неї вмре, так вже певно озьме її за себе (Г. Квітка-Основ'яненко); (Домаха:) Я, дивлячись прямо на Бога, заприсягну, що супроти вас ніколи й думки лихої не мала, а ви мене пекли (М. Кропивницький); (Лісовик:) Дядько Лев заклявся на життя, що дуба він повік не дасть рубати (Леся Українка); Геть хотіла я, геть до нього, до мого єдиного приятеля, якому я при престолі шлюбувала любов і вірність (О. Кобилянська).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. присягатися — присяга́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. присягатися — Давати <�складати, приносити, приймати> присягу, ставати під присягу; божитися, свідчитися Богом; (на хрест) цілувати хрест, присягатися на хресті; (не робити) зарікатися, складати зарік; (давати обіт) обітувати, обіцяти, з. заклинатися; (з нст. що) запевняти; ЖМ. вінчати; заприсягати|ся|. Словник синонімів Караванського
  3. присягатися — див. обіцяти Словник синонімів Вусика
  4. присягатися — -аюся, -аєшся, недок., присягнутися і присягтися, -гнуся, -гнешся; мин. ч. присягнувся, -нулася, -нулося і присягся, -лася, -лося; док., розм. 1》 Твердо обіцяти кому-небудь здійснити щось, підкріплюючи обіцянку якою-небудь клятвою; клястися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. присягатися — ПРИСЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИСЯГНУ́ТИСЯ, ПРИСЯГТИ́СЯ, гну́ся, гне́шся; мин. ч. присягну́вся, ну́лася, лося і прися́гся, ла́ся, ло́ся; док., розм. 1. Твердо обіцяти кому-небудь здійснити щось, підкріплюючи обіцянку якою-небудь клятвою; клястися. Словник української мови у 20 томах
  6. присягатися — ПРИСЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИСЯГНУ́ТИСЯ і ПРИСЯГТИ́СЯ, гну́ся, гне́шся; мин. ч. присягну́вся, ну́лася, лося і прися́гся, ла́ся, ло́ся; док., розм. Словник української мови в 11 томах