1. Словник синонімів української мови

присягати

ПРИСЯГА́ТИСЯ (твердо обіцяти здійснити щось, підкріплюючи обіцянку якоюсь клятвою), ПРИСЯГА́ТИ, КЛЯ́СТИ́СЯ, ЗАПРИСЯГА́ТИСЯ, ЗАПРИСЯГА́ТИ рідше, ЗАКЛИНА́ТИСЯ розм., ШЛЮБУВА́ТИ діал. — Док.: присягти́ся (присягну́тися), присягти́ (присягну́ти), покля́сти́ся, заприсягти́ся (заприсягну́тися), заприсягти́ (заприсягну́ти), закля́сти́ся. Чим, власне, я завинив? Я ж не присягався нікому! Хіба не маю я права чинити так, як вважаю за потрібне?! (В. Врублевський); (Анна:) В мене є чоловік, шлюбний. Я йому присягала і йому додержу віри (І. Франко); Клявся (Юріштан) перед усіма голосно на образ, що приведе Марусяка зв'язаним до Ясенева (Г. Хоткевич); Вона тільки що слухала копитана, як він божився, заприсягався, що дуже-дуже любить і без неї вмре, так вже певно озьме її за себе (Г. Квітка-Основ'яненко); (Домаха:) Я, дивлячись прямо на Бога, заприсягну, що супроти вас ніколи й думки лихої не мала, а ви мене пекли (М. Кропивницький); (Лісовик:) Дядько Лев заклявся на життя, що дуба він повік не дасть рубати (Леся Українка); Геть хотіла я, геть до нього, до мого єдиного приятеля, якому я при престолі шлюбувала любов і вірність (О. Кобилянська).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. присягати — присяга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. присягати — Давати <�складати, приносити, приймати> присягу, ставати під присягу; божитися, свідчитися Богом; (на хрест) цілувати хрест, присягатися на хресті; (не робити) зарікатися, складати зарік; (давати обіт) обітувати, обіцяти, з. заклинатися; (з нст. що) запевняти; ЖМ. вінчати; заприсягати|ся|. Словник синонімів Караванського
  3. присягати — див. обіцяти Словник синонімів Вусика
  4. присягати — -аю, -аєш, недок., присягнути і присягти, -гну, -гнеш; мин. ч. присягнув, -нула, -нуло і присяг, -ла, -ло; док. 1》 неперех. Давати присягу (у 1 знач.). Присягати на вірність. 2》 перех. і неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. присягати — ПРИСЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИСЯГНУ́ТИ, ПРИСЯГТИ́, гну́, гне́ш; мин. ч. присягну́в, ну́ла, ло і прися́г, ла́, ло́; док. 1. Давати присягу (у 1 знач.). Як ми Енею присягали, для його служби жизнь [життя] оддали (І. Словник української мови у 20 томах
  6. присягати — Присяга́ти, -га́ю, -га́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. присягати — ПРИСЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИСЯГНУ́ТИ і ПРИСЯГТИ́, гну́, гне́ш; мин. ч. присягну́в, ну́ла, ло і прися́г, ла́, ло́; док. 1. неперех. Давати присягу (у 1 знач.). Як ми Енею присягали, для його служби жизнь [життя] оддали (Котл. Словник української мови в 11 томах