присягати

Значення в інших словниках

1. присягати — присяга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. присягати — Давати <�складати, приносити, приймати> присягу, ставати під присягу; божитися, свідчитися Богом; (на хрест) цілувати хрест, присягатися на хресті; (не робити) зарікатися, складати зарік; (давати обіт) обітувати, обіцяти, з. заклинатися; (з нст. що) запевняти; ЖМ. вінчати; заприсягати|ся|. Словник синонімів Караванського
3. присягати — див. обіцяти Словник синонімів Вусика
4. присягати — -аю, -аєш, недок., присягнути і присягти, -гну, -гнеш; мин. ч. присягнув, -нула, -нуло і присяг, -ла, -ло; док. 1》 неперех. Давати присягу (у 1 знач.). Присягати на вірність. 2》 перех. і неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. присягати — ПРИСЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИСЯГНУ́ТИ, ПРИСЯГТИ́, гну́, гне́ш; мин. ч. присягну́в, ну́ла, ло і прися́г, ла́, ло́; док. 1. Давати присягу (у 1 знач.). Як ми Енею присягали, для його служби жизнь [життя] оддали (І. Словник української мови у 20 томах
6. присягати — ПРИСЯГА́ТИСЯ (твердо обіцяти здійснити щось, підкріплюючи обіцянку якоюсь клятвою), ПРИСЯГА́ТИ, КЛЯ́СТИ́СЯ, ЗАПРИСЯГА́ТИСЯ, ЗАПРИСЯГА́ТИ рідше, ЗАКЛИНА́ТИСЯ розм., ШЛЮБУВА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
7. присягати — ПРИСЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИСЯГНУ́ТИ і ПРИСЯГТИ́, гну́, гне́ш; мин. ч. присягну́в, ну́ла, ло і прися́г, ла́, ло́; док. 1. неперех. Давати присягу (у 1 знач.). Як ми Енею присягали, для його служби жизнь [життя] оддали (Котл. Словник української мови в 11 томах