присілок

СЕЛО́ (населений пункт неміського типу); СЕ́ЛИЩЕ, СЛОБОДА́ заст., розм. (велике село); ПРИСІ́ЛО́К (невелике село біля більшого); ПОСЕ́ЛЕННЯ, ОСЕ́ЛОК, ОСЕ́ЛИЩЕ заст., ВЕСЬ заст., СЕЛИ́ТЬБА заст., ОСЕ́ЛЯ діал. (назва сукупності жител в сільській місцевості, де поселилися чи селяться люди). Село велике, красиве, над самим Черемошем (Г. Хоткевич); Дніпро, Україну згадаєм, Веселі селища в гаях (Т. Шевченко); Уже на околиці робітничого селища на них дихнула вогкою прохолодою тайга (О. Донченко); Погасло світло в слободі, І все тихенько коло хати (С. Руданський); — Я родом з присілка Скрипчинців, — промовила Нимидора (І. Нечуй-Левицький); Село Збур'ївку обжили переважно моряки, це — традиційно моряцьке поселення (І. Волошин); Тяжко доводиться смердам. В оселищахобщинах живуть вони, біля землі пораються (А. Хижняк); — Ви не знаєте князя Данила?.. Володаря всіх земель, усіх осель і міст від Сяну аж до Дніпра (І. Франко).

ХУ́ТІР (невеликий населений пункт поблизу села; відокремлене господарство разом з садибою господаря), ПРИСІ́ЛОК, ФІЛЬВА́РОК, ВИ́СЕЛОК (невелике селище, яке виникло внаслідок переселення). Хутір із чотирьох садиб лежав на самому дні глибокої балки (П. Панч); Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили (Т. Шевченко); — На нашому кутку в Кавунів найнялася з присілка якась дівчина (І. Нечуй-Левицький); Через бульвар ішли до гімназії всі, хто мешкав у новому місті або на фільварках (Ю. Смолич); Вони довго мовчки дивилися, взявшись за руки, на шахтарський виселок удалині, на лілові терикони (О. Донченко).