притулювати

ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм., ПІДДАВА́ТИ розм., ПРИКИДА́ТИ розм., НАКИДА́ТИ розм., ПРИПЛЮСО́ВУВАТИ розм., ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУ́ЛЮВАТИ) розм., ПРИЧИНЯ́ТИ діал.; ДОМІ́РЮВАТИ (ДОМІРЯ́ТИ) розм.- (міряючи); ДОПО́ВНЮВАТИ (ДОПОВНЯ́ТИ), ПОПО́ВНЮВАТИ (ПОПОВНЯ́ТИ), ВНО́СИТИ, ПРИВНО́СИТИ (робити повнішим те, що є або вже відоме); ПРИТО́ЧУВАТИ, ДОТО́ЧУВАТИ, ПІДКИДА́ТИ (ПІДКИ́ДУВАТИ), ДОКИДА́ТИ розм. (часто зі сл. слово, жарт і т. ін. — до сказаного, написаного). — Док.: дода́ти, доба́вити, приєдна́ти, докла́сти, прикла́сти, прилучи́ти, долучи́ти, доміша́ти, приміша́ти, підба́вити, приба́вити, наба́вити, надба́вити, підда́ти, прики́нути, наки́нути, приплюсува́ти, притули́ти, причини́ти, домі́ряти, допо́внити, попо́внити, внести́, привнести́, приточи́ти, доточи́ти, підки́нути, доки́нути, приверну́ти діал. На різні сласті він додавав мені п'ятак до грошей тих, що за роботу мені платив (В. Сосюра); — У доповіді було не про все сказано. І критики малувато. Давайте добавлять(В. Кучер); Та сили б нашої не подолав ніхто, Коли б ти різочку, Матвію, до кропила У пару приєднав (переклад М. Рильського); Він тебе й розважить, книжки гарні тобі читає і до книжок докладає своє розумне слово (П. Куліш); Не раз було до деяких пісень прикладає Ганна слова про своє горе (І. Нечуй-Левицький); Фотографії своєї не прилучаю до цього письма, бо на разі такої не маю (О. Кобилянська); Книги дають готові знання, але до них маєш долучити і свої власні, те, до чого дійшла ти сама (М. Слабошпицький); Сторожиха змазувала її (домівку) глиною з водичкою, а іноді й кізячка домішувала (О. Донченко); Зерно з дідуха зберігають до весни, примішують до посівного (з журналу); В'язнів весь час підбавляли й підбавляли. Незабаром нагнали ще селян (О. Гончар); Побачивши ж врагів напори, У башт прибавили запори (І. Котляревський); З того часу йому й набавили десять карбованців у місяць (М. Коцюбинський); Уже чимала купа лушпайок лежала перед нею на столі, а вона одно знає — надбавляє ще (Панас Мирний); Ніхто не піддавав веселощів та жартів, а тим часом усі почували, що гульня не скінчилась (І. Нечуй-Левицький); — Про гроші, прохаю, не згадуйте і не ображайте мене. Хай, може, колись на віщось інше прикинете (Л. Яновська); А як ціну накинув, від люду вчув тоді: — Не варті й половини Ті лишки від свинини (А. Крижанівський); Він може по два-три рази на день обідати.., впорати.. десяток яєць, приплюсувати кільце ковбаси (Я. Гримайло); Взяла я ту кукурузу та й висипала в мішок до своєї; думаю, притулю до своєї! (І. Нечуй-Левицький); Взяв собі багатирку, — Причинив собі роботи: Щонеділі — жовті чоботи! (пісня); — Своє поле маєш переміряти цією кроковкою?.. — Ні, доміряти до свого (М. Стельмах); Сергійко захопливо уточняв і доповнював мені свої розповіді (І. Ле); Ішла стара мати — сильно плаче і ридає, Слізьми моря доповняє (пісня); Шевченко склав альбом і пішов блукати разом з Вернером, поповнюючи ботанічну колекцію новими рослинами (З. Тулуб); Культурна родина повинна мати вдома свою особисту бібліотеку і поповняти її все життя новими надбаннями (І. Волошин); Вони (кіносценарії) внесуть багато нового в наше письменницьке світобачення (О. Довженко); Кожний письменник привносить у свої твори щось від своєї долі, від особистих переживань (з газети); Десять десятинок слобідської толоки Тугокопилому приточили (О. Ковінька); — Довів (Радивон) до занепаду ферму! — потвердив Мусій Завірюха. — Мало не занапастив скот! — доточив і своє слово тракторист Сень (К. Гордієнко); Можливо, ця поезія для інших душ... — підкинув слівце Базіль (Вас. Шевчук); Я був малий і рідко докидав своє слівце про очерет, про став (М. Рильський).

ОБІЙМА́ТИ (обхоплювати руками чи рукою кого-небудь, виражаючи любов, ніжність, приязнь і т. ін.), ОБНІМА́ТИ, ОБГОРТА́ТИ (ОГОРТАТИ), ОБВИВА́ТИ, ОПОВИВА́ТИ, ПОВИВА́ТИ, ОБХО́ПЛЮВАТИ (ОХО́ПЛЮВАТИ), ПРИГОРТА́ТИ (особливо ніжно, ласкаво); ПРИТУЛЯ́ТИ, ПРИТУЛЮВАТИ, ПРИХИЛЯ́ТИ, ПРИТИСКА́ТИ (міцно) зі сл. до себе, серця, грудей і т. ін.; СТИСКА́ТИ (СТИ́СКУВАТИ), ДУШИ́ТИ зі сл. обійми, підсил. — Док.: обійня́ти, обня́ти, обгорну́ти (огорну́ти), обви́ти, опови́ти, пови́ти, обхопи́ти (охопи́ти), обла́пити розм. пригорну́ти, притули́ти, прихили́ти, прити́снути, сти́снути, здуши́ти. Він мене обіймав одною рукою, а другою гладив по лиці (Лесь Мартович); А з Петрусем В гаю (Мар'яна), в лузі Щовечора святого — Розмовляла, Жартувала, Обнімала, мліла (Т. Шевченко); Балабуха не примітив, що одна рука Бонковського обгортала Олесин стан (І. Нечуй-Левицький); Дві теплі руки огорнули шию Семена Петровича (з журналу); Заголосила Марія.. Припала до Матвія і не тямила, що робить. Обвивала його шию руками, то знову падала на стіл (Мирослав Ірчан); Їй хотілося кинутись батькові на груди, оповити руками його міцні плечі і щось сказати (О. Іваненко); Любуша, схлипуючи, повиває його шию руками (І. Кочерга); Він охоплює її, притуляється до неї і забуває сказати свої слова (М. Стельмах); Якусь мить Боженко дивився на Ростислава.. Потім не витримав, незграбно облапив його (Ю. Смолич); Усміхнувся Олекса, рукою пригортаючи дружину, що ця бліда і слабенька зараз жіночка принесла в його оселю стільки світла і радості (П. Кочура); Я поспішав назустріч Марії, притуляв її до себе, навіть не питаючи, чом вона запізнилася (І. Муратов); Коли мати почала душити його в своїх обіймах, згадав (Доря) одразу, що се його день (М. Коцюбинський). — Пор. 1. обхо́плювати.

ПРИТИСКА́ТИ (ПРИТИ́СКУВАТИ) (із зусиллям, налягаючи, щільно прикладати кого-, що-небудь до когось, чогось), ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУ́ЛЮВАТИ рідко), ТУЛИ́ТИ, ПРИГОРТА́ТИ, ГОРНУ́ТИ, ПРИПИРА́ТИ, ПРИПИНА́ТИ, ПРИПЛЮ́ЩУВАТИ, ПРИЧА́ВЛЮВАТИ, ПРИЩУ́ЛЮВАТИ, ПРИТИКА́ТИ розм.; УПИРА́ТИ (ВПИРА́ТИ) (одним кінцем, краєм або до якоїсь опори); ПРИТО́ВКУВАТИ розм. (поштовхами); ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИ розм. (до себе, ніжно, пестячи). — Док.: прити́снути, притули́ти, пригорну́ти, припе́рти, припну́ти, приплю́щити, приплю́снути, причави́ти, прищу́лити, приткну́ти, упе́рти (впе́рти), притовкти́, приголу́бити. Він притискав до себе ліктем її руку (Леся Українка); Олександра Олексіївна стоїть розгублена, притискуючи до грудей папку (Я. Баш); Де ти, Мавко, гуцулятко, Немовлятко, янголятко В лісі темному знайшла? Пригорнула, притулила, Груди матері відкрила (О. Олесь); Щоки пашуть, я гіллячка молодих берізок в жменю зберу да притулю, щоб прохололи, огортаю собі шию (Ганна Барвінок); Дівчинка тулила до грудей плямисте цуценя, воно скімлило, як дитина (Л. Первомайський); — Відпочинь, дитино, а тоді ще трошки підійдемо.. І ніжно горнула (мати) до себе маленьке тільце (А. Головко); Він віддихався, уймив палицю в обі руці ціпко, припер долішній кінець до землі та й увалив на неї всю ваготу свого тіла (Лесь Мартович); А як припнеш пужалном віжки, ляжеш уздовж гарби, як каната руками вхопишся та й попливеш... (І. Микитенко); Приплющити до хліба кружальце ковбаси; Незвичне все навколо й якесь грізне, ніби прищулило хлопця до землі (І. Ле); Всі один по другім притикали ухо до смереки, а послухавши довшу або коротшу хвилю, потверджували, що "славно бестія грає" (І. Франко); Упер (Піддубний) в боки здоровенні, порослі ріденьким волоссям кулаки (В. Собко); Воєвода з слугою узялися за зброю, З патронташів дістали набої, Одкусили зубами, притовкли шомполами І насипали пороху вдвоє (С. Голованівський); Я хотів було приголубити хлопчика, але він рішуче відіпхнув мою руку (Ю. Збанацький).

ПОВ'ЯЗУВАТИ що з чим (встановлювати спільність, зв'язок, взаємну залежність між кимсь, чимсь), ПРИВ'Я́ЗУВАТИ що до чого, СПЛАВЛЯ́ТИ (СПЛА́ВЛЮВАТИ), ПРИПИ́СУВАТИ що чому, ПРИПЛУ́ТУВАТИ що до чого, розм., ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУЛЮВАТИ) що до чого, розм., ПРИМІ́ШУВАТИ що до чого, розм., ПРИПИНА́ТИ що до чого, розм., ПРИСТІБА́ТИ що до чого, розм., АСОЦІЮВА́ТИ книжн. — Док.: пов'яза́ти, прив'яза́ти, спла́вити, приписа́ти, приплу́тати, притули́ти, приміша́ти, припну́ти, прип'ясти, пристебну́ти. Труд Франко тісно пов'язував з боротьбою в ім'я кращого майбутнього (М. Рильський); Саджання трьох дерев на відзнаку якоїсь події — поширений у фольклорі мотив. Шевченко не просто переносить у свою поезію ці мотиви. Він їх сплавлює з особистими глибокими думами і почуттями (з журналу); Таня й сама бачила в собі фізичну зміну, але спершу приписувала її безсонню, що приходило серед ночі і мучило до ранку (В. Гжицький); — "Коні не винні"... — усміхнувся Максим. — Я знаю, що ти любиш Коцюбинського. Але не приплутуй до наших справ літератури (Н. Рибак); Притулили до його сю вигадку, а воно зовсім до його й не пасує (Словник Б. Грінченка); — Ти знову до моїх почуттів примішуєш багатство. Чого так муляє це багатство? (М. Стельмах); Все, що він помічав перед себе, він зараз припинав до одного — до свого питання (Б. Грінченко); Справу Мишкіна пристебнули до процесу революційної пропаганди в імперії (В. Канівець); Сам не знає (Дмитро), чому здавна асоціює дівчину з ніжною, найтоншої різьби дорогоцінністю (М. Колесников).

ПРИЄДНУВАТИ (когось, щось до кого-, чого-небудь, об'єднувати з кимсь, чимсь), ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ПРИТО́ЧУВАТИ, ПРИСТІБА́ТИ розм., ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУ́ЛЮВАТИ) розм., ВКЛЮЧА́ТИ, ВЛИВА́ТИ розм. (до складу чогось); ІНКОРПОРУВА́ТИ книжн. (до свого складу); ПРИГОРО́ДЖУВАТИ (територію, ділянку землі тощо). — Док.: приєдна́ти, прилучи́ти, долучи́ти, приточи́ти, пристебну́ти, притулити, включи́ти, вли́ти, інкорпорува́ти, пригороди́ти. Промовець приєднував свій голос до протесту машинобудівників (А. Головко); І поклявся Володимир, .. Що прилучить до держави Холмщину, Галичину, Що збудує Україну Вільну, дружну і міцну (О. Олесь); Мала Пріська долучала і свій голос до материного (Леся Українка); Ой чий же то двір?! Приточив би свій! (пісня); Професора Драгу.. одразу включили до лекторської групи (В. Кучер); Вливати картки в картотеку; Держава польська по смерті Стефана Баторія всіляко намагається пригородити Семиграддя, зробити його ще одним воєводством Корони (І. Ле).

ПРИКЛА́СТИ (щось упритул до чого-небудь), ПРИТУЛИ́ТИ, ПРИСТА́ВИТИ, ПРИПАСУВА́ТИ розм., ПРИЛОЖИ́ТИ розм., ПРИТКНУ́ТИ розм.; ПРИТИ́СНУТИ (щільно); ПРИКРИ́ТИ (перев. рукою щось). — Недок.: приклада́ти, притуля́ти (притулювати), приставля́ти, припасо́вувати, притика́ти, притиска́ти (прити́скувати), прикрива́ти. Стояв над нею Прокіп, собі руку приклавши до спітнілого чола (Т. Осьмачка); Вона не договорила і притулила хустку до очей, утираючи сльози (І. Франко); — Дихайте, — сказав Щорс, приставивши лікарську трубку до широкої полковничої спини (О. Довженко); Дістає (конвоїр) з кишені губну гармошку і закоцюблими руками припасовує до рота (О. Гончар); Їй було душно,.. і вона прикладала руку до шибки, щоб, нахолодивши, приложити до лиця (Панас Мирний); Всі один по другім притискали ухо до смереки (І. Франко); Дівчина.. взяла квітку в руки і притиснула її до щоки (Д. Ткач); Вирву я листочок Да прикрию слідочок, Щоб не припав пилочок (пісня).

ПРИСТАВЛЯ́ТИ (ставити щось дуже близько, впритул до чого-небудь), ПІДСТАВЛЯ́ТИ, ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУЛЮВАТИ) розм., ПРИСТАНОВЛЯ́ТИ розм., ПРИПИРА́ТИ діал.; ПРИЛАДНО́ВУВАТИ (ПРИЛА́ДНУВАТИ) (зручно, надійно). — Док.: приста́вити, підста́вити, притули́ти, пристанови́ти, припе́рти, приладна́ти. Налила (Харитя) в горщик води і приставила його до вогню (М. Коцюбинський); — Омельку! — гукнув він до наймита.. — Підставляй, Омельку, стола! (Ю. Смолич); Високий, худий прислужник пер в двері м'яке, велике крісло.. З грюком пересадив через поріг і поволік у куток, де й притулив до стіни (М. Коцюбинський); Чорнобривцю, цвіту папороті, терличу та усього по пучечці всипала (бабуся) в кашник та й пристановила до вогню (Г. Квітка-Основ'яненко); Микула скинув з плеча самопал і припер його до стіни печери (О. Маковей); З саду вийшов з довгою драбиною в руках садівник, він приладнав її до білосніжної колони і, вгинаючи щаблі, важко поліз угору (М. Стельмах).

СТА́ВИТИ (надавати комуабо чому-небудь вертикального, стоячого положення), СТАНОВИ́ТИ розм., СТА́ВЛЯТИ розм.; ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУЛЮВАТИ), УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ) (певним чином, звичайно надійно, зручно). — Док.: поста́вити, постанови́ти, притули́ти, установи́ти (встанови́ти). Орест уміщує бюст під рослиною, а дошку ставить тим часом біля стіни (Леся Українка); Уляна.. відрізала окраєць хліба, поставила два череп'яних кухлі (Григорій Тютюнник); Один сина проклинає, З хати виганяє, Другий свічечку, сердешний, Потом заробляє Та ридаючи становить перед образами — Нема дітей!.. (Т. Шевченко); Сто юних дівчат і сто хлопчиків-одногодків Страви на стіл подають і ставлять кубки різьблені (М. Зеров); Щоб прискорити роботу, монтували (монтажники) блоки конструкцій на землі і потужним краном установлювали всю споруду на належне місце (Д. Ткач). — Пор. 1. поміща́ти.