притьма

ВІДРА́ЗУ (у той же час, дуже швидко після чогось), ЗРА́ЗУ (ІЗРА́ЗУ), ЗА́РАЗ, ЗА́РАЗ ЖЕ, МОМЕНТА́ЛЬНО, НЕГА́ЙНО, ПРОЖО́ГОМ (ПРОЖО́ГА рідше), ПРЯ́МО, НАРА́З, В ОДИ́Н РАЗ, ТУТ ЖЕ, ПРИТЬМО́М (ПРИТЬМА́) розм. Залишившись із Тимком наодинці, дівчина відразу перемінилася: із балакучої та веселої зробилася мовчазна і насторожена (Григорій Тютюнник); Задзеленчав дзвінок, шкільне подвір'я одразу спорожніло (О. Гончар); Вони обнялися, тітка Меланка з мамою, почоломкались, а потім зразу ж і заплакали (Є. Гуцало); Іноді шум цей немовби притихав, але ж ізразу відновлювався з новою силою (П. Тичина); Як тільки смеркне, то де тільки ходить товаряка коло лісу, зараз з чагарника десь візьметься вовк та й душить худобу (І. Нечуй-Левицький); Моментально я спинився на кілька метрів позаду шаланди, що пішла як скажена від попутного вітру (Ю. Яновський); Прийшли, взяли сіромаху Та й повезли з дому Пройдисвіта, волоцюгу ... Прямо до прийому (Т. Шевченко); Кров шугнула до голови й нараз відхлинула (В. Козаченко); — Хіба в земстві не ті люди, що й були? .. Хіба вони в один раз перемінилися (Панас Мирний); Промінь надії раптом засвітився в полковничих очах, але тут же згас (О. Довженко); Вони не бачили того, що трапилося на льоду. Почувся тріск, зойк. Притьмом обернулись (Ю. Збанацький).

ДУ́ЖЕ (великою мірою), НЕМА́ЛО, ЗНА́ЧНО, ЧИМА́ЛО, ВЕ́ЛЬМИ, ІСТО́ТНО, СУТТЄ́ВО, ДО́СИТЬ, НАДЗВИЧА́ЙНО підсил., НЕЗВИЧА́ЙНО підсил., ВКРАЙ (УКРА́Й) підсил., БЕЗМЕ́ЖНО підсил., НЕСКІНЧЕ́ННО підсил., БЕЗМІ́РНО підсил., НЕЗМІ́РНО (НЕЗМІ́РЕНО) (НЕЗМІ́РЯНО) підсил., ПОНАДМІ́РУ підсил., НЕЙМОВІ́РНО підсил., БЕЗКІНЕ́ЧНО (БЕЗКОНЕ́ЧНО) підсил., СИ́ЛЬНО розм., ДО́БРЕ розм., НЕПОМА́ЛУ розм., ХТО́ЗНА-ЯК розм., ЗДО́РОВО розм., ГЕТЬ розм., ПРИ́ТЬМО́М розм., ПРИ́ТЬМА́ розм., ДУ́ЖЕНЬКО розм., ДОБРЯ́ЧЕ підсил. розм., НАПРОПА́ЛЕ підсил. розм., ТЯ́ЖКО підсил. розм., БЕЗУ́МНО підсил. розм., ЗАПА́МОРОЧНО підсил. розм., НЕСКАЗА́ННО підсил. розм., НЕПЕРЕВЕ́РШЕНО підсил. розм., ЗБІ́СА підсил. розм., ДОСТОБІ́СА підсил. розм., СТРА́ШНО підсил. розм., СТРАХ підсил. розм., ЖАХЛИ́ВО підсил. розм., НЕЛЮ́ДСЬКИ підсил. розм., БЕ́ЗМІР підсил. розм., БЕЗ КРА́Ю (БЕ́ЗКРАЙ) підсил. розм., НЕАБИ́ЯК підсил. розм., ПРЕМНО́ГО заст., уроч., ЗЕЛО́ заст., БА́РЗО заст., КРІ́ПКО діал., СИ́ЛЬНЕ діал.; НЕДОСЯ́ЖНО, ТРИ́ЧІ розм. (указує на дуже високий ступінь ознаки); НАБАГА́ТО, ДАЛЕ́КО (при вищому ступені прикметників і прислівників). — А Донат і справді любить (Світлану)? — Дуже! — сказав я і в захопленні розвів руками, наче був неймовірно здивований, що він так сильно й вірно любить її (Є. Гуцало); Петро чомусь був мовчазний і тим немало дивував гостей (П. Панч); У новому фільмі "Арсенал" я значно звузив рамки своїх чисто кінематографічних завдань (О. Довженко); Зостанусь тут ще завтра і позавтрьому, бо ще не все бачила, що хтіла, та й таки втомлена чогось чимало (Леся Українка); Він був би вельми показний із своїм високим зростом.., але все псували йому золотушні червоні очі (П. Загребельний); Заболотний заговорив вільно, без тих стримуючих перепон, яких зовні не видно, але які часом істотно позначаються на характері розмови (С. Журахович); Для характеристики процесу формування української народності суттєво важливі дані історії мови (з наукової літератури); Спокійно підняла (Килина) великий і досить тяжкий цебер з помиями (В. Винниченко); Тигр був надзвичайно великий, з жахливими, ніби полірованими іклами (З. Тулуб); Я незвичайно глибоко, підвищено-вразливо відчув цю катастрофу і всі зв'язані з нею моральні пониження (М. Грушевський); Він став ще худіший, неначе його тіло вкрай виснажилось од походів та битв (І. Нечуй-Левицький); Юлка була безмежно рада, що ніхто їй сьогодні не заважає танцювати з Михайлом (М. Томчаній); Забуваючи одне про одного на нескінченно важких дорогах війни, вони частку своєї любові переносили на товаришів по зброї (О. Гончар); Чим далі він ішов, тим більше йому лишалося йти, так же безмірно далеко, як і безмірно тяжко (І. Багряний); Скажіть Вані, що я незмірно очарована його портретом (Леся Українка); І стали ми, мов щит із сталі, в борні незмірено тяжкій (В. Сосюра); Казкове авто вилітає на брук,.. стеле дорогу — фантастичну, незміряно прекрасну (І. Микитенко); Скінчилась нарешті довга полярна зима зі сніговіями, лютими морозами і безконечно довгими вечорами (В. Гжицький); (Галя:) А кажи: добре забилася? Коліна позбивала? (Панас Мирний); Ой жалю мій, жалю, Гіркий непомалу! Упустив я голубочку, Та вже не спіймаю (І. Франко); Батько й мати хтозна-як свою одиначку любили й кохали (переклад М. Лукаша); Такої жінки не найти, і жалувала мене здорово! (Ганна Барвінок); Бабам притьмом треба дощу на бараболю, на огірки (М. Коцюбинський); (Галя:) З тії пригоди Мені було таки дуженько смутно (В. Самійленко); Василько лазив на дерево і розпанахав штани. За це йому перепало добряче (О. Гуреїв); Сей Іваненко напропале закохався.. у куплі та в продажі (Марко Вовчок); Вранці прокинувся — сонце, сонце, безумно щедре сонце! (М. Рильський); Чернишеві здалося, ніби він.. виходить на дорогу, запаморочно велику, дуже відповідальну і прекрасну (О. Гончар); Засумував же тяжко наш Осауленко.., занудив світом несказанно (П. Куліш); Яке воно (сонце) красиве, неперевершено красиве (В. Логвиненко); Згадав (чорт), що в сім же селі є преєхидна баба, збіса хитра і лукава (О. Стороженко); Петро.. в манері людини, якій достобіса набридли всякі застольні анекдоти, намагається сказати те, що належить йому сказати по праву батька (І. Драч); І в полудень ясне небо страшно потемніло (С. Руданський); (Круста:) Страх як псує хвороба вдачу людську! (Леся Українка); У мене немає жодної мети розповіді, але я не знаю, чому вона мене жахливо гнітить (Ю. Яновський); Перший крок виявився нелюдськи важкий (П. Загребельний); Галя.. безмір уболівала його боліннями (Є. Кротевич); Без краю бридка та дівка Катря (Олена Пчілка); Як одкрити очі цьому темному, безщасному, але безкрай милому людові..? (Дніпрова Чайка); (Бичок:) До всього я, государиня моя, вчений, та ще й неабияк вчений! (М. Кропивницький); — Я, гетьмане, тим, що маю, премного задоволений (Н. Рибак); — Пан воєвода сказати велів, що його війська зело потомлені стали від безперервних цілорічних боїв (І. Ле); У суботу на неділю Присниться удові сон, Барзо дивен напрочуд... (дума); Цього сироту, Левка, узявши на свої руки, кріпко жалувала (Горпина) (Г. Квітка-Основ'яненко); — Може, сестру побачиш, ..то скажи, що засмутила вона мене сильне (Г. Квітка-Основ'яненко); — Тричі дякую вам. — На здоров'я, на здоров'я, Маріє, — подобрішав голос Плачинди (М. Стельмах); Видимість тут стала набагато краща, ніж на рівнині (О. Гончар); Я далеко менше стомлений дорогою, ніж торік (М. Коцюбинський). — Пор. 1. на́дто.

РА́ПТОМ (так швидко, що ніхто й не сподівався), РАПТО́ВО, НЕСПОДІ́ВАНО, ЗНЕНА́ЦЬКА, ВРАЗ (УРАЗ), ВІДРА́ЗУ, НАРА́З, РА́ЗОМ, НЕЖДА́НО, НЕГА́ДАНО, НЕЖДА́НО-НЕГА́ДАНО, НЕГА́ДАНО-НЕЖДА́НО, НЕГА́ДАНО-НЕСПОДІ́ВАНО, ЗНА́ГЛА розм., НА́ГЛО розм., ПРИ́ТЬМОМ (ПРИ́ТЬМА) розм., ЗНІЧЕ́В'Я розм., СПО́ТАЙНА (СПО́ТАЙНЯ) розм., СПО́ТАННЯ розм., ЗНЕ́БАЧКИ діал., ЗНЕО́БАЧКА діал., НАЛО́ПОМ діал., НАГА́ЛЬНО заст. І раптом — неждано-негадано — На білих полотнах об'яв Уразливе слово "Відкладено" Данило-завклуб написав (С. Олійник); Дощ згас так само раптово, як і напустився (О. Гончар); Коли це несподівано одчинились двері (І. Нечуй-Левицький); Зненацька пролунав громовий вибух (О. Гончар); — Слухай ти! — загомонів він до Дениса, що той ураз спинився (М. Коцюбинський); В долині відразу зашуміло млинове колесо (М. Стельмах); Я зірвав рум'яне яблуко, надкусив, і його смак нараз пробудив у мені спогад про дитинство (Є. Гуцало); Думки його повернулися назад і перенесли його разом на степ (Панас Мирний); Ми переболіли сеє горе, що спостигло нас так неждано (Г. Хоткевич); Заручилась вона з Яковом Поліщуком, а того негадано віддано у москалі (Марко Вовчок); На третій день після обіду неждано-негадано убігла Христя у хату (Панас Мирний); Що я таке зробив тобі, що ти негадано-неждано від мене одвернувся?.. (І. Карпенко-Карий); Знагла все рушило навкруги й загуло. В маленькі дзвіночки вдарили струмки, застугоніли потоки (С. Васильченко); Дзвін нагло змовкає... (П. Колесник); Вечір впав притьмом, ніби в одну хвилину (Ю. Збанацький); Знічев'я постріл, що пролунав край дороги, тріпонув її тіло, і качка рвучко підвела голову (О. Досвітній); — І спотайня слизьке шипіло зло: Коли б я був один, — лише б для мене ниви Гойдали колосом! (М. Рильський); Ольга спотання скочила, сама не знаючи куди (І. Нечуй-Левицький); Олександра нарвала липчиці і знебачки кинула її Іванові на голову (М. Коцюбинський); Біжу на вгород і знеобачка німця вздріла (О. Копиленко); Як сніг на голову, налопом приїхала до генерала його сестра (М. Кропивницький); Трохи мінорні звуки останніх рядків (пісні) зараз нагально обривалися (з газети).