притча

ВИ́ПАДОК (те, що сталося, трапилося несподівано), ПРИГО́ДА, ПОДІ́Я, ОКА́ЗІЯ, ЕПІЗО́Д, ІНЦИДЕ́НТ, ІСТО́РІЯ розм., КА́ЗУС розм., ТРАПУ́НОК розм., ПРИ́ТЧА (ПРИ́ЧТА) розм., ПРИЧИ́НА заст., ПРИПА́ДОК діал. Після того випадку в лісі, коли згоріла його шапка, Йонька поліз на горище й знайшов там стару будьонівку (Григорій Тютюнник); Якби не одна прикра пригода, Оленка цілком щаслива була б (К. Гордієнко); Трапилась несподівана подія.. В Кавунихи раз пропав шматок полотна (І. Нечуй-Левицький); Дивлюся — з поля щось біжить, Неначе бісова отара, Шумить, гуде і торохтить, А курява така, як хмара!.. Пробігло... Зникло у ліску, А я навтікача додому Та про оказію таку І досі не хвалюсь нікому (Л. Глібов); Передо мною виплили ці дні, і епізод із сомом, що втяг моє вудлище в воду (О. Досвітній); Вчорашній вечір минув без жодних інцидентів (Леся Українка); Зіньку дуже вразила історія біля купальні. Якщо Прохор зважився на такий вчинок, значить, ..не любить він її (А. Шиян); Ференц, розвеселившись, розповів бійцям казус, відомий цілому Будапештові (О. Гончар); — Та не може цього бути, щоб ти, Власе, забув цей трапунок (Д. Бедзик); Стрівся старець із Петром та й каже: "Яка сьогодні зо мною кумедна притча трапилась: трохи був на смерть не подавився" (О. Стороженко); — Ти, гляди, станеться.. яка причина (Г. Квітка-Основ'яненко); Приходили у всяких припадках до него, а він кождому раду давав (Словник Б. Грінченка).

ПРИГО́ДА (подія, що трапляється, зокрема, під час подорожі, часто пов'язана з ризиком, небезпекою тощо), ПРИ́КЛЮЧКА розм., ПРИТИ́ЧИНА розм., ПРИ́ТЧА (ПРИ́ЧТА) розм., заст., АВАНТЮ́РА (АВАНТУ́РА) заст.; ПОХОДЕ́НЬКИ розм. (п'яні пригоди). Чимало і пригод було в подорожах (М. Рильський); Брати гомоніли щиро, сердешно.. Згадували свої пригоди хлоп'ячі, своє мисливство й своє рибальство (І. Багряний); Була торік тут приключка страшна: Шубовснув (з моста в воду) пан один (Л. Глібов); — Ну, та й притичина мені трапилась цього вечора! (І. Нечуй-Левицький); Стрівся старець з Петром та й каже: "Яка сьогодні зо мною кумедна притча трапилась" (О. Стороженко); Часті неврожаї змушували здавна гірняків періодично шукати заробітків по долах; відси їх цікавість до новинок, до авантюр і смілих мандрівок (І. Франко); Доїхала я.. без жадних авантур і навіть без пересадок (Леся Українка); Почав (Довбня) розказувати Проценкові різні приповістки з своїх п'яних походеньок (Панас Мирний).

РО́ЗПОВІДЬ (усне повідомлення про когось, щось), ОПОВІДА́ННЯ, О́ПОВІДЬ, ІСТО́РІЯ, ВИ́КЛАД, ПО́ВІСТЬ розм., О́ПОВІСТЬ розм., ОПОВІ́СТКА розм., РОЗПОВІ́ДКА розм., ОПОВІ́ДКА розм., РОЗКА́З розм., ПРИ́ТЧА розм., ПО́ВІДЬ заст.; ПОБРЕХЕ́НЬКА розм., БРЕХЕ́НЬКА розм. (перев. анекдотичного характеру). Коли Марко скінчив свою розповідь, есмінець об'якорювався в бухті (М. Трублаїні); Сумні Василеві оповідання навели на мою душу смуток та невеселі думи (І. Нечуй-Левицький); Коли наступала ніч, діти варили кашу коло куренів і слухали оповіді вчителя (І. Цюпа); Майор на ходу розповідав бійцям різні історії (О. Гончар); Водій Цюпа замислився. А чого він замислився — детальний виклад буде далі (Ю. Яновський); Слухаючи таку невеселу повість, полковник Шрам і голову понурив (П. Куліш); Тяжко ставало йому, коли слухав її оповістей, коли дивився зблизька на нужду і погань їх життя (І. Франко); Січові оповістки про запорозьку вдачу, про запорозьку волю западали в гаряче серце онукове... (Панас Мирний); Мене він бавив Розповідками двірськими (Леся Українка); Нічник Микола Юринга, щоб розважити товаришів, почав чергову із своїх оповідок (В. Гжицький); Іванові не раз гірко приходилося слухати розказів молодшого брата (І. Франко); — Та ось не перебаранчайте! Доказуй уже, Мусію, свою притчу (А. Головко); Ой не чужую ж повідь повідаю, сам же тую полонку рубав, коня напував (П. Чубинський); За чаєм Проценко розбрехався — все такі смішні побрехеньки вигадував (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. притча — при́тча іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. притча — Стилістичний засіб: стаpовинна назва навчальних алегоpичних оповiдок пpо людське життя з яскpаво виявленою моpаллю. Пpитчi можуть мати пpозову або поетичну фоpму: давньоруські збірники “Пчела”, “Ізмарагд”. Словник стилістичних термінів
  3. притча — Приповість, БАЙКА, кн. параболя, алегорія, жм. ПРИЧТА; ПОБ. розповідь. Словник синонімів Караванського
  4. притча — [прич:а] -ч':і, ор. -ч:еийу Орфоепічний словник української мови
  5. притча — -і, ж. 1》 Оповідний літературний твір алегорично-повчального характеру, змістом близький до байки. || Алегоричний вислів. || Розповідь про що-небудь (переважно на релігійну тематику). 2》 розм. Який-небудь непередбачений випадок; пригода, подія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. притча — ПРИ́ТЧА, і, ж. 1. Оповідний літературний твір алегорично-повчального характеру, змістом близький до байки. Збірник “Мій Ізмарагд” [І. Франка] у значній частині дає варіації старовинних притч і легенд різних часів і народів (М. Словник української мови у 20 томах
  7. притча — І, ж., див. прича. Словник сучасного українського сленгу
  8. притча — Алегорична розповідь морально-дидактичного або релігійного характеру (напр., у Біблії); раніше також приказка, прислів'я, казка. Універсальний словник-енциклопедія
  9. притча — при́тча во язи́цех чия, кого і без додатка, перев. зі сл. ста́ти, бу́ти, книжн. Те (рідше той), про що (про кого) всі говорять; предмет розмов. Довелось самому розкидати (добро) .. І притчею во язицех стати Добрим людям (Т. Фразеологічний словник української мови
  10. притча — При́тча, -чі, -чі, -чею; при́тчі, притч Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. притча — ПРИ́ТЧА, і, ж. 1. Оповідний літературний твір алегорично-повчального характеру, змістом близький до байки. Збірник «Мій Ізмарагд» [І. Словник української мови в 11 томах