притча

ПРИ́ТЧА, і, ж.

1. Оповідний літературний твір алегорично-повчального характеру, змістом близький до байки.

Збірник «Мій Ізмарагд» [І. Франка] у значній частині дає варіації старовинних притч і легенд різних часів і народів (Рильський, III, 1956, 271);

В індійській притчі розповідається, як молодий пустельник провів роки в самотності і роздумах (Знання.., 3, 1967, 20);

Певного розвитку на Русі набули прислів’я, приказки, притчі, загадки, які є проявом народної мудрості (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 506);

Притча фактично є поширеним різновидом байки і відрізняється від останньої тим, що висновки, мораль спеціально не виділяються в ній, а випливають безпосередньо із самого викладу чи є його складовим елементом (Рад. літ-во, 11, 1971, 67);

// Алегоричний вислів.

Збудилась загальна увага до символу, до притчі, яка, відкидаючи дидактику, тяжіє до драми… (Рад. літ-во, 1, 1973, 22);

// Розповідь про що-небудь.

Потім насмішкувато, мовби глузуючи з себе, розповідав [Сухомлин] притчу про виноградарську комсомольсько-молодіжну ланку, що нею він на нарадах козиряв, хоч та ланка складалася в основному з таких комсомолок, у яких уже й онуки були… (Гончар, Тронка, 1963, 336);

— Та ось не перебаранчайте! Доказуй уже, Мусію, свою притчу (Головко, А. Гармаш, 1971, 316).

◊ Бу́ти (ста́ти) при́тчею [во язи́цех], заст. — бути предметом загальних розмов, постійних пересудів.

Притчею во язицех був свого часу фразеологічний словник Дубровського (Рильський, III, 1956, 64);

Довелось [сотникові] само́му Розкидати [добро], розточити, І добра нікому Не зробити ні на шеляг, І притчею стати Добрим людям (Шевч., II, 1963, 200);

Але всі.. її вчинки не зашкодили їй стати в Бобринці притчею во язицех (Збірник про Кроп., 1955, 54);

Що за при́тча! — уживається при вираженні здивування з якогось приводу.

2. розм. Який-небудь непередбачений випадок; пригода, подія.

В однім селі сталася така притча: прийшло на народ нещастя (Укр.. казки, легенди.., 1957, 311);

Стрівся старець з Петром та й каже: «Яка сьогодні зо мною кумедна притча трапилась: трохи був на смерть не подавився!» (Стор., І, 1957, 34);

Заговорив Пригода: — А в мене притча була з парторгом. Прийшов я на роботу писатися, ..коли це він питає мене про партійність (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 27).