прихкати
ПИ́РХАТИ (видавати глухі звуки, шумно випускаючи повітря через ніс), ПИ́РСКАТИ, ЧМИ́ХАТИ, ПО́РСКАТИ розм., ПРИ́СКАТИ розм., ПРИ́ХАТИ розм.; ПРИ́ХКАТИ розм.; ФО́РКАТИ, ФИ́РКАТИ, ХО́РКАТИ, ФУ́РКАТИ розм., ФУ́КАТИ діал. (перев. про коней). — Док.: пи́рхнути, пи́рснути, чми́хнути, порснути, при́снути, при́хнути, фо́ркнути, фи́ркнути, хо́ркнути, фу́ркнути, фу́кнути. Котяться вівці, пирхають на бігу, кривлять старечі губи (М. Коцюбинський); Конячка.. бадьоро пирскала білими від паморозі ніздрями (П. Панч); Собаки поволі верталися до лісу, чмихаючи і потріпуючи ушима (С. Васильченко); Гнідко.. плив тихо, раз по раз порскаючи та хропучи (Панас Мирний); Біля ґанку прискали осідлані коні (З. Тулуб); За кожним ударом грому кінь здригався і тривожно форкав (В. Гжицький); Фиркали коні, тупотіли на місці копитами (Н. Рибак); З коней падала біла піна, вони втомлено хоркали (А. Хижняк); Розпалював вогнище Корон, лігши на сніг. Він дув з усіх сил, ніби під щоки заклав по яблуку, дув, фуркаючи (П. Автомонов); Рикає (худоба), фукає і оглядається неспокійними очима, коли чує десь смерть коло себе (Г. Косинка).
Значення в інших словниках
- прихкати — при́хкати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- прихкати — -аю, -аєш, недок., розм. Те саме, що прихати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прихкати — ПРИ́ХКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що при́хати. Кінь прихкав, ставав гопки, одвертався од стовпів, од кривавих тіл, неначе страхався того страшного видовища (І. Нечуй-Левицький); * Образно. Контрабас прихкав, неначе хто гупав довбнею в дошку (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
- прихкати — ПРИ́ХКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що при́хати. Кінь прихкав, ставав гопки, одвертався од стовпів, од кривавих тіл, неначе страхався того страшного видовища (Н.-Лев., VII, 1966, 173); *Образно. Контрабас прихкав, неначе хто гупав довбнею в дошку (Н.-Лев., III, 1956, 246). Словник української мови в 11 томах