приємний

ЛЮ́БИЙ (який викликає любов, приязнь, симпатію), ДОРОГИ́Й, МИ́ЛИЙ, ЖАДА́НИЙ, БЕЗЦІ́ННИЙ підсил., НЕНАГЛЯ́ДНИЙ підсил. поет., ЛЮБИ́МИЙ, ПРИХИ́ЛЬНИЙ кому, чому, рідше, ЛЮБ'Я́ЗНИ́Й заст. діал. Скільки доброти було в обличчі, .. Як дивився приятелеві в вічі Любий наш Михайлович Павло (Остап Вишня) (М. Рильський); Ім'я Шевченка було, є і буде дорогим для всіх народів.. (О. Корнійчук); Не тямлячи себе від радості, Шевченко обняв жаданого гостя (З. Тулуб); Михайло Іларіонович на схилку літ своїх, безцінний друг мій, просить полтавське дворянство про допомогу (О. Полторацький); Кума Глафіра в дерев'яних ночвах купала свого ненаглядного сина (С. Чорнобривець); Стрункими рядами рушили богунці повз любимого командира (О. Довженко); Хай нагада себе в цім слові Здавен прихильний вам піїт: — Не скривдив він святій любові І пориванням давніх літ! (М. Старицький); Дуньку привітала Пелагея Тихонівна добре, бо це була одна з тих люб'язних їй дівчат (Л. Яновська). — Пор. 2. приє́мний.

НІ́ЖНИЙ (приємний для сприймання, який не має в собі нічого різкого, дратівливого тощо), ЛА́ГІДНИЙ, ЛАСКА́ВИЙ, М'ЯКИ́Й, ТОНКИ́Й (про запах, смак, колір і т. ін. — приємний своєю вишуканістю). Ніжний багрянець скрашав хмарки над горами (І. Гончаренко); Із звисаючої лампи, ослоненої зеленою ажурною заслоною, розходилося ніжне, лагідне світло (О. Кобилянська); Одяг її завжди простий, кольори м'які, як і погляд карих очей з-під довгих вій (М. Томчаній); Весна була тепла: парувала земля, від перших листочків ішов тонкий аромат (П. Панч). — Пор. 1. приє́мний.

НІ́ЖНИЙ (приємний на вигляд, на дотик); ОКСАМИ́ТОВИЙ, ОКСАМИ́ТНИЙ, БАРХАТИ́СТИЙ (подібний до оксамиту); ШОВКО́ВИЙ, ШОВКОВИ́СТИЙ (подібний до шовку). Білявка витерла ніжною батистовою хустинкою свої проліски (І. Цюпа); Темно в лісі. Молода струнка яворина, вкривши коріння оксамитовим мохом, високо сягає рябеньким стовбуром (М. Коцюбинський); Ковил, ще по-весняному шовковистий, стояв нерухомо і білів удалині (З. Тулуб). — Пор. 1. приє́мний.

ПРИВА́БЛИВИЙ (який притягає до себе, викликає захоплення своїми якостями, властивостями, зовнішнім виглядом тощо), ПРИВА́БНИЙ рідше, ВАБЛИ́ВИЙ, ВА́БНИЙ, ЗВАБЛИ́ВИЙ, ЗВА́БНИЙ, ПОВА́БНИЙ, ПРИНА́ДНИЙ, ПРИНА́ДЛИВИЙ рідше, МАНЛИ́ВИЙ, ПРИМА́НЛИВИЙ, ПОМА́НЛИВИЙ, ПРИВОРО́ЖЛИВИЙ, ПРИТЯГА́ЛЬНИЙ, ПРИВІ́ТНИЙ, ПРИВІ́ТЛИВИЙ, ЗАХО́ПЛИВИЙ підсил., ЧАРІВЛИ́ВИЙ підсил., ЦІКА́ВИЙ розм. рідше, ІНТЕРЕ́СНИЙ розм. рідше, ПОНА́ДЛИВИЙ діал. Щось привабливе й красиве було в напівзігнутій дужій постаті косаря, в широких помахах його коси (М. Стельмах); Часом соловейко у кущах розповідав йому про розкішні привабні краї і про те, що він бачив у тих краях (М. Рильський); Ваблива даль.. Нові дороги Розбудять громом гармаші (М. Нагнибіда); Пахло духами вабних далей (А. Головко); Солдат підповз до дерева й опинився в звабливому холодочку (Ю. Мартич); О, це фонтани гуркотливі Так заіскрились в гущині, Це їхні звабні, звучні співи Здаля почулися мені (Є. Фомін); Боже! яким величним, блискучим, повабним здалось метеликові те світло! (Леся Українка); — Мабуть, ніщо не робить квартиру такою принадною, як шафи зі старими книгами! — казав Максим Тадейович (Ю. Мартич); Іван Сергійович почав малювати принадливі картини осінньої природи (О. Донченко); В очах (Саїда) відбилося й стриміло, як мара, перелякане смугляво-приворожливе молоде обличчя (І. Ле); Чари математичних символів дуже притягальні. Вони захоплюють людину, як поезія, музика (з журналу); Небо над землею, Як весна, привітне, Як над синім ставом пісня солов'я (В. Сосюра); Швидко батько й мати помітили, що ясні очі і тихі, щирі розмови їх найстаршої дочки Маринці зробили для Андруся їх хату ще привітливішою і теплішою (І. Франко); Саїд вистромляв голову за скло (машини), раптом поринаючи в захопливу прохолоду мокрого з дощем вітру (І. Ле); Свята моя земле, мій краю чарівливий, Ти — вічний спогад мій, в тобі я був щасливий (А. Кримський); Я багато часу потратила на руїни Помпеї, але не жалкую, бо то, здається мені, річ єдина в світі і надзвичайно цікава (Леся Українка); Дівчина, як виявилось, була не тільки вродлива, а й інтересна по-своєму і дуже лагідна (А. Головко); Надія — провести спокійно кілька хвиль разом з улюбленим паничем, обідати з ним досита — була дуже понадлива для Маланки (І. Франко). — Пор. 1. приє́мний, споку́сливий.

ПРИЄ́МНИЙ (який викликає задоволення, втіху, насолоду своїми якостями, властивостями, створює гарний настрій тощо), ХОРО́ШИЙ, МИ́ЛИЙ, ПРИ́ЯЗНИЙ, СЛА́ВНИЙ, ВІДРА́ДНИЙ, УТІШЛИВИЙ (ВТІШЛИВИЙ), УТІ́ШНИЙ (ВТІ́ШНИЙ), УГО́ДНИЙ (ВГО́ДНИЙ) заст., БЛА́ГОСНИЙ заст., ОХВІ́ТНИЙ діал.; ДОЛА́ДНИЙ (перев. про спів, музику тощо). Маруся замовкла і задумалась: їй.. не бажалось зачіпати в своїй душі смутну нотку в такий веселий, приємний час, поруч з милим (І. Нечуй-Левицький); (Яків:) Більше нічого не скажеш? (Мар'яна:) А що тобі сказати? (Яків:) Слово хороше (М. Зарудний); Не те гоже, що гоже, але те гоже, що миле (прислів'я); Уранці їхали, грудьми Повітря приязне впивали (М. Рильський); Славний вийшов сніданок у нас на пісочку між морем, що хлюпа під самі ноги, і боком барки!.. (М. Коцюбинський); Після напруження, після буйного льоту думок, цей спокій здався дівчині таким відрадним і бажаним (О. Донченко); Спать не можу й бачу сни: Десь немов садок розкішний, В нім квіток рядок утішний, В тихім сяєві весни (І. Франко); — Правду казав сват:.. На мою дитину не зажалієтесь, каже. Я годував її, щоб вона і Богові, й людям угодна була (А. Тесленко); Змусила (мелодія) море затамувати ритмічний подих прибою і завмерти в благосній дрімоті (О. Левада); Охвітна розмова; Зі шляху обізвалася неголосна доладна пісня (М. Стельмах). — Пор. 1. ні́жний.

ПРИЄМНИЙ (про людину, її обличчя, поведінку тощо — який подобається, викликає симпатію), МИ́ЛИЙ, СЛА́ВНИЙ, ХОРО́ШИЙ, МИЛОВИ́ДИЙ, МИЛОВИ́ДНИЙ, СИМПАТИ́ЧНИЙ, НІЧОГЕ́НЬКИЙ розм., МИЛОЛИ́ЦИЙ розм. Досить приємне для ока поєднання: пшеничне волосся, теплі карі очі (О. Забужко); Вона молодесенька, люба та мила, з ясними очима, з веселим серцем (Марко Вовчок); — Які ви щасливі! — обізвалась Тетяна Степанівна: — маєте таку славну наймичку (М. Коцюбинський); Звісно, коли хто котру любить, то й дума, що вона і усім така хороша і люб'язна здається, як і йому (Г. Квітка-Основ'яненко); У хаті біля столу в кирзових чоботях стоїть висока миловида жінка середніх років (М. Стельмах); Вигонистий, з миловидним обличчям візник подивився на діда, як на знайомого (Є. Гуцало); Головку дівчини не можна було назвать дуже красивою, ..вся вона була більше симпатична, ніж гарна (Олена Пчілка); Хай він запам'ятає її якщо й не красунею, то таки ж нічогенькою! (О. Гончар); Пеклись тут (у пеклі) гарні молодиці, Аж жаль було на них глядіть, Чорняві, повні, милолиці (І. Котляревський). — Пор. 1. лю́бий, 1. прива́бливий.