приємний

Значення в інших словниках

1. приємний — приє́мний прикметник Орфографічний словник української мови
2. приємний — (хто) люб'язний, ЧЕМНИЙ, з. охвітний; (- слова) утішний; (усміх) привабливий, симпатичний, милий; (спогад) солодкий; (на взір) оковирний. Словник синонімів Караванського
3. приємний — [приейемнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
4. приємний — -а, -е. 1》 Який викликає задоволення, втіху, радість. || Який викликає насолоду. || у знач. ім. приємне, -ного, с. Те, що викликає задоволення, втіху, радість. 2》 Який подобається; привабливий. || Який викликає симпатію. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. приємний — ПРИЄ́МНИЙ, а, е. 1. Який викликає задоволення, втіху, радість. Добре йти в годину гожу і нести, хоч і важку, а проте приємну ношу за плечима в рюкзаку (І. Словник української мови у 20 томах
6. приємний — ЛЮ́БИЙ (який викликає любов, приязнь, симпатію), ДОРОГИ́Й, МИ́ЛИЙ, ЖАДА́НИЙ, БЕЗЦІ́ННИЙ підсил., НЕНАГЛЯ́ДНИЙ підсил. поет., ЛЮБИ́МИЙ, ПРИХИ́ЛЬНИЙ кому, чому, рідше, ЛЮБ'Я́ЗНИ́Й заст. діал. Скільки доброти було в обличчі, .. Словник синонімів української мови
7. приємний — Приє́мний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. приємний — ПРИЄ́МНИЙ, а, е. 1. Який викликає задоволення, втіху, радість. Добре йти в годину гожу і нести, хоч і важку, а проте приємну ношу за плечима в рюкзаку (Гонч., Вибр. Словник української мови в 11 томах
9. приємний — Приємний, -а, -е Пріятный. Романюки приємні люде. Камен. у. Наче вітерець шелесне в листі, — така його була приємна й тиха мова. Г. Барв. 355. Словник української мови Грінченка