1. Словник синонімів української мови

провалюватися

ОПУСКА́ТИСЯ (переміщуватися нижче, донизу), ЗНИ́ЖУВАТИСЯ, ЗНИЖА́ТИСЯ, СПУСКА́ТИСЯ, ОСУВА́ТИСЯ, ОПАДА́ТИ, ОСІДА́ТИ, ПА́ДАТИ, ПРИПАДА́ТИ, ХЛЯ́НУТИ розм., ХЛЯ́ТИ розм., рідко; ПОНИКА́ТИ (перев. про голову); ПРОВА́ЛЮВАТИСЯ, ПІРНА́ТИ (про судно, літак і т. ін., що рухається — переміщатися різко вниз); ПЛАНЕРУВА́ТИ (про планери, літаки, птахів — переміщатися вниз повільно, плавно). — Док.: опусти́тися, зни́зитися, спусти́тися, осу́нутися, опа́сти, осі́сти, упа́сти (впа́сти), припа́сти, пони́кнути, провали́тися, пірну́ти, спланерува́ти. Я бачу, як камінець опускається щораз нижче й нижче в глибінь моря (Ю. Яновський); Описавши велике коло над морем, чайка почала повільно знижуватись (Ю. Збанацький); Хмари спускались над горами все нижче та нижче (І. Нечуй-Левицький); Дем'ян осувається грудьми вниз (Ю. Смолич); Котовський заходив у море по коліна в найдужчий.. шторм — і хвилі опадали (Ю. Смолич); Ось сонце ще більше осіло (Панас Мирний); Руки падають, і він мовчить, безсилий (М. Рильський); Маковейчик припадає майже до землі (О. Гончар); А він лиш хляв на мене, як той явір підтятий (Словник Б. Грінченка); Коли часом у важкій задумі моя поникне голова, легенький стук у вікно чи в двері потоки мрій перерива (І. Франко); Виринав (баркас).., щоб знову провалитися потім у водяну пучину (А. Шиян); Літак.. круто пірнув до землі (І. Ле); Поранений (чирок) спланерував в очерет (Ю. Мушкетик).

ПРОВА́ЛЮВАТИСЯ (зазнавати невдачі, провалу в якій-небудь справі; не виконуватися, не здійснюватися — про справу, роботу), ЗАВА́ЛЮВАТИСЯ розм., ГОРІ́ТИ розм.; ЗРІ́ЗУВАТИСЯ розм. (про людину — перев. на екзамені). — Док.: провали́тися, завали́тися, погорі́ти, зрі́затися. — Що за химери? — лаявся директор про себе. — Стільки разів провалювався він на театрі, і невже перший успіх не розвеселив його? (Н. Рибак); План нашої втечі і на цей раз провалився (Ю. Збанацький); Завалювався, скажімо, на екзаменах у столичний інститут якийсь синок чи донька, і його терміново везли в область, де був недобір студентів (В. Кучер); Ще минув день, і Семен Петрович остаточно переконався, що без нього в колгоспі всі справи заваляться (з журналу); Відповідальний товариш той, можна сказати, саме на соборі погорів: жінка дітей таємно похрестила (О. Гончар); (Валя:) Нам просто не щастить!.. У такі дні залишаємось без управляючого і без інженера... План горить... (Ю. Мокрієв); (Гайворон:) Куди ви вступали? (Ніла:) Я зрізалась в університеті (Л. Дмитерко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. провалюватися — прова́люватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. провалюватися — Западати, западатися, падати, завалюватися; (- лід) проломлюватися, увалюватися; (у сніг) угрузати; (у крісло) пірнати; (- дах) обвалюватися; дк. ПРОВАЛИТИСЯ, ЖМ. ЗНИКНУТИ, пропасти; (на іспиті) сісти маком. Словник синонімів Караванського
  3. провалюватися — див. падати Словник синонімів Вусика
  4. провалюватися — [провал'уватиес'а] -л'уйус'а, -л'уйеіс':а, -л'уйеіц':а, -л'уйуц':а Орфоепічний словник української мови
  5. провалюватися — -ююся, -юєшся, недок., провалитися, -валюся, -валишся, док. 1》 Руйнуючи власною вагою опору або несподівано втрачаючи її під собою, звалюватися, падати вниз (у яму, пролом, отвір і т. ін.). || Проламуватися, завалюватися під вагою кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. провалюватися — ПРОВА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРОВАЛИ́ТИСЯ, валю́ся, ва́лишся, док. 1. Руйнуючи власною вагою опору або несподівано втрачаючи її під собою, звалюватися, падати вниз (у яму, пролом, отвір і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
  7. провалюватися — хоч крізь зе́млю прова́люйся (провали́ся). Дуже неприємно, незручно, соромно і т. ін. комусь. Йому так неприємна була вся ця історія. .. Складається таке неприємне враження, що прямо хоч крізь землю провалюйсь (М. Хвильовий); А як щось поламається?... Фразеологічний словник української мови
  8. провалюватися — ПРОВА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРОВАЛИ́ТИСЯ, валю́ся, ва́лишся, док. 1. Руйнуючи власною вагою опору або несподівано втрачаючи її під собою, звалюватися, падати вниз (у яму, пролом, отвір і т. ін.). Словник української мови в 11 томах