провалюватися

ПРОВА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРОВАЛИ́ТИСЯ, валю́ся, ва́лишся, док.

1. Руйнуючи власною вагою опору або несподівано втрачаючи її під собою, звалюватися, падати вниз (у яму, пролом, отвір і т. ін.).

Ївга бігла до неї [могили] навпростець, то по коліна купаючись у свіжій росі, то провалюючись в ямах давніх могилок (Л. Яновська);

Снаряди з смертельно білим блиском розщеплюються неподалік на стінах. Провалюються крізь дахи (О. Гончар);

Провалився [Дмитро] у рів, звиваючись, обриваючи нігті, вибирався з нього, уже не чуючи пальців (М. Стельмах);

Під ковшами вишикувалися ряди воронок; ковші перекидаються у воронки, корм провалюється до кормушок (І. Волошин);

// Проламуватися, завалюватися під вагою кого-, чого-небудь.

Мчить олень, але провалюється під ним блискуча кірка – і грузне він у глибокому снігу (З. Тулуб);

Од натовпу провалився міст на Случі (І. Нечуй-Левицький);

В цю мить під Іваном провалився лід (Олесь Досвітній);

// Різко опускатися вниз (про судно, літак і т. ін., що рухаються).

Злітаючи на високі гребені хвиль чи провалюючись між ними, шлюпка, здавалось, стояла на одному місці (М. Трублаїні);

Виринав [баркас].., щоб знову провалитися потім у водяну пучину (А. Шиян);

// Застрявати, зав'язати в чому-небудь рідкому, розсипчастому, в'язкому; вгрузати.

Маруся ішла, провалюючись по коліна в сніг (Ф. Бурлака);

Її ноги провалювались часом у болото (О. Донченко);

// Сідаючи або лягаючи на що-небудь м'яке, глибоко занурюватися.

Фотель був низький, з повитягуваними пружинами, і Суліман не сів, а провалився в нього (Ірина Вільде);

// перен. Упадати в стан напівзабуття.

Крайнюк вдихав якісь холодні гострі пахощі і все глибше й глибше провалювався кудись .. Операцію робив Павло (В. Кучер).

2. перев. док., перен., розм. Зникати, пропадати на довгий, тривалий час.

Він канув, провалився; Його вже й забули, Чи й був такий? (Т. Шевченко);

– І де вона провалилась, тая Варка, теє чортове зілля! – сердилась свекруха (Грицько Григоренко).

3. Руйнуючись від старості, падати, обвалюватися (про дах, покрівлю і т. ін.).

Стеля почала провалюватись у кутку біля дверей (І. Цюпа);

Хата осунулась... Стріха місцями повигнивала, покрівля де-не-де провалилася (Панас Мирний);

// Робитися впалим, увалюватися через хворобу, старість тощо (про очі, щоки і т. ін.).

На ліжку лежить хтось забинтований, очі провалилися в западини, випнулись вилиці... (П. Кочура).

4. перен. Зазнавати провалу в чому-небудь.

– Скільки разів провалювався він на театрі, і невже перший успіх не розвеселив його? (Н. Рибак);

// Через певні обставини лишатися нереальним, нездійсненним (про захід, ідею, план і т. ін.).

– Пробка загубилась, – признався Василь .. – Навмисне викрутив якийсь сучий син. Що ж його тепер? Провалюється захід (О. Довженко);

План нашої втечі і на цей раз провалився (Ю. Збанацький);

Татова ідея провалилася. Але не такий він, щоб здатися (В. Речмедін);

// розм. Не бути обраним шляхом виборів, не бути затвердженим на посаду і т. ін.

Особливо невдоволений був бригадир Зозуля .. З шумом провалилась кандидатура хваленої ним Одарки Лихнюк (С. Журахович);

// Бути виявленим, розкритим (про законспіровану особу, підпільну організацію і т. ін.).

– Треба докладно розміркувати, як воно було, то, може, побачимо, через що ми в Бориславі провалилися (І. Франко);

Хіба це не ганьба? Отак провалитися безглуздо, отак знеславити себе перед підпільною організацією (А. Хижняк);

// Одержувати на іспиті незадовільну оцінку.

– Ви щасливі, бо знаєте, що на екзаменах не провалилися, – каже з комічним сумом іще один парубчак (А. Кримський);

До театрального Геннадій не пройшов, він провалився (І. Волошин).

◇ Ла́дний (ла́ден, гото́вий) [три́чі] провали́тися крізь зе́млю див. ла́дний²;

(1) Ма́ло крізь зе́млю не провали́вся (провали́тися) – хтось відчув великий сором, незручність у зв'язку з чимсь.

[Галина:] Відчепись! Говорила я тобі. Бачиш, як незручно вийшло. Мало крізь землю провалитися (В. Собко);

Мало крізь землю не провалився хлопець, зиркнув на свої давно не миті, геть покраплені незаживаючими подряпинами ноги, постояв якусь мить остовпіло, а тоді враз чкурнув з сусідського городу (Ю. Збанацький);

(2) Хоч крізь зе́млю прова́люйся / провали́ся – дуже неприємно, незручно, соромно і т. ін. комусь.

Йому так неприємна була вся ця історія. .. Складається таке неприємне враження, що прямо хоч крізь землю провалюйсь (М. Хвильовий);

А як щось поламається? Та ще й на Віриній ділянці! Тоді хоч крізь землю провалися (А. Хорунжий);

[Любов:] Коли б ви знали, як мені часом буває сором при спогадах, просто хоч крізь землю провалитись!.. (Леся Українка);

(3) Хоч провали́ся:

а) (з ким – чим і без дод.) уживається на означення невміння, невправності в чому-небудь, безпорадності і т. ін.

А от худобі ніяк ради не вміла дати, хоч провались з нею (А. Головко);

б) уживається для вираження бажання зникнути звідкись.

Неприємно, хоч провались (з усн. мови);

(4) Щоб [крізь зе́млю] провали́тися (запа́стися):

а) уживається для вираження запевнення у правдивості сказаного.

– Щоб мені крізь землю провалитись, щоб я з місця того не зійшла, як тому правда, що Хівря набрехала (Грицько Григоренко);

– Ой людоньки!.. Укоротить мені, старій, останнього віку мій паливода, щоб я крізь землю запалася, коли не вкоротить! (С. Черкасенко);

б) (лайл.) уживається для вираження незадоволення кимсь, як недобре побажання комусь.

– Щоб тебе перша куля не минула! Гидкий! Осоружний! Щоб тобі провалиться, проклятому! (С. Васильченко);

(5) Щоб тобі́ (йому́, їй і т. ін.) провали́тися – лайливе побажання смерті кому-небудь.

[Баба:] Щоб тобі голова на в'язах звернулась, щоб тебе перша куля не минула! Гидкий! Осоружний! Щоб тобі провалиться, проклятому! (С. Васильченко);

Щоб я провали́вся (скази́вся, лу́снув і т. ін.), див. я²;

(6) Як (мов, ні́би і т. ін.) крізь (у) зе́млю провали́вся (запа́вся, пішо́в і т. ін.) – раптово, безслідно і т. ін. зник хтось, зникло що-небудь.

І зник [чоловік] так само несподівано, як і появився. Я .. все хотів побачити його знову, щоб розпитати добре про тих богатирів, але він як крізь землю провалився (з легенди);

– Люданський тілько що був тут і десь дівся, мов крізь землю провалився (М. Кропивницький);

– Авторучка випала, мацав-мацав, наче крізь землю провалилась (В. Дрозд);

Кума десь ділась, наче крізь землю провалилась (І. Нечуй-Левицький);

Цілий день шукав дід ту ниву, а вона ніби крізь землю провалилася (із журн.);

Санда з-за воріт щезла, мов у землю запалася (О. Кобилянська);

– І коней не знайшли? – Ні, як крізь землю пішли всі семеро (А. Головко);

Треба вам сказати, що як тільки прокотив возик з писарем, то усі наче крізь землю пропали (Марко Вовчок).