1. Словник синонімів української мови

проворкотіти

БУРЧА́ТИ розм. (сердито, докучливо і звичайно неголосно висловлювати своє невдоволення), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., ВОРКОТА́ТИ (ВОРКОТІ́ТИ) розм. рідше; БУ́РКАТИ розм., МИ́РКАТИ розм. (уривчасто, час від часу). — Док.: пробурча́ти, пробуркота́ти (пробуркоті́ти), проворкота́ти (проворкоті́ти), бу́ркнути, ми́ркнути, во́ркнути. Старий заохкав і почав бурчати і лаяти сина за неповороткість (З. Тулуб); До кухні заходить із свічкою якийсь дідок, вороже дивиться на мене, щось невдоволено буркотить і йде собі (Д. Бузько); Рабиня (йде воркотячи) (Леся Українка); — Тьфу на таку собачу службу! — воркотів жандарм, хусткою обтираючи вуси, з котрих капотіла дощова вода (І. Франко); — Мовчала б, коли сказати не вмієш, — буркнув сердито Карпо Петрович (М. Коцюбинський). — Пор. бурмота́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проворкотіти — проворкоті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. проворкотіти — див. сказати Словник синонімів Вусика
  3. проворкотіти — див. проворкотати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. проворкотіти — ПРОВОРКОТІ́ТИ див. проворкота́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. проворкотіти — ПРОВОРКОТІ́ТИ див. проворкота́ти. Словник української мови в 11 томах