провулок
ПРОВУ́ЛОК (місце для проходу і проїзду між двома вулицями; невелика вулиця), ПРОЇ́ЗД, ЗАВУ́ЛОК (ЗАУ́ЛОК рідше) розм. Бродить ніч по вулицях зимових, у провулках вітром завива (В. Сосюра); Зовсім поблизу, тільки через проїзд,.. в бастіоні ще петровських часів, — авіатори.. долали свої солдатські нічниці піснею (Ю. Смолич); Бачили тієї ночі вишневу "Волгу" в заводському районі, де вона гасала по темних завулках (О. Гончар); Місто як місто — улиці та заулки, будинки та крамниці (Марко Вовчок).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- провулок — прову́лок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- провулок — див. ВУЛИЦЯ. Словник синонімів Караванського
- провулок — [проувулок] -лка, м. (на) -лку, мн. -лкие, -лк'іў Орфоепічний словник української мови
- провулок — -лка, ч. Обмежений двома рядами будинків простір для їзди та ходіння між двома вулицями. || Обмежені двома вулицями два ряди будинків із проїздом та проходом між цими рядами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- провулок — Завулок, привулок, притока, див. перевулок Словник чужослів Павло Штепа
- провулок — ПРОВУ́ЛОК, лка, ч. Обмежений двома рядами будинків простір для їзди та ходіння між двома вулицями. Як в чарівному сні, вона ходила за ними по вузеньких провулках з застояним теплом (М. Словник української мови у 20 томах
- провулок — Прову́лок, -лка, в -лку; -ву́лки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- провулок — ПРОВУ́ЛОК, лка, ч. Обмежений двома рядами будинків простір для їзди та ходіння між двома вулицями. Як в чарівному сні, вона ходила за ними по вузеньких провулках з застояним теплом (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- провулок — Провулок, -лка и -лку м. Проулокъ. Словник української мови Грінченка