провулок

ПРОВУ́ЛОК (місце для проходу і проїзду між двома вулицями; невелика вулиця), ПРОЇ́ЗД, ЗАВУ́ЛОК (ЗАУ́ЛОК рідше) розм. Бродить ніч по вулицях зимових, у провулках вітром завива (В. Сосюра); Зовсім поблизу, тільки через проїзд,.. в бастіоні ще петровських часів, — авіатори.. долали свої солдатські нічниці піснею (Ю. Смолич); Бачили тієї ночі вишневу "Волгу" в заводському районі, де вона гасала по темних завулках (О. Гончар); Місто як місто — улиці та заулки, будинки та крамниці (Марко Вовчок).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. провулок — прову́лок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. провулок — див. ВУЛИЦЯ. Словник синонімів Караванського
  3. провулок — [проувулок] -лка, м. (на) -лку, мн. -лкие, -лк'іў Орфоепічний словник української мови
  4. провулок — -лка, ч. Обмежений двома рядами будинків простір для їзди та ходіння між двома вулицями. || Обмежені двома вулицями два ряди будинків із проїздом та проходом між цими рядами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. провулок — Завулок, привулок, притока, див. перевулок Словник чужослів Павло Штепа
  6. провулок — ПРОВУ́ЛОК, лка, ч. Обмежений двома рядами будинків простір для їзди та ходіння між двома вулицями. Як в чарівному сні, вона ходила за ними по вузеньких провулках з застояним теплом (М. Словник української мови у 20 томах
  7. провулок — Прову́лок, -лка, в -лку; -ву́лки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. провулок — ПРОВУ́ЛОК, лка, ч. Обмежений двома рядами будинків простір для їзди та ходіння між двома вулицями. Як в чарівному сні, вона ходила за ними по вузеньких провулках з застояним теплом (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. провулок — Провулок, -лка и -лку м. Проулокъ. Словник української мови Грінченка