проговорюватися

ПРОГОВОРИ́ТИСЯ (ненароком, мимоволі виказати перев. те, чого не слід було казати, розголошувати), ПРОМО́ВИТИСЯ, ОБМО́ВИТИСЯ, ПРОХОПИТИСЯ розм., ПРОБАЛА́КАТИСЯ розм., ВИ́БАЛАКАТИ розм., ПРОБО́ВКАТИСЯ розм., ПРОБО́ВКНУТИСЯ розм., ПРОБО́ВКНУТИ розм., ВИ́БОВКАТИ (ВИ́БЕВКАТИ) розм., ВИ́БОВКНУТИ (ВИ́БЕВКНУТИ) розм., ПРОБАЗІ́КАТИСЯ зневажл., ВИ́БАЗІКАТИ зневажл., ПРОБРЕХА́ТИСЯ зневажл., ПРОЯЗИ́ЧИТИСЯ заст., розм. — Недок.: прогово́рюватися, промовля́тися, обмовля́тися, прохо́плюватися, вибовкувати, вибала́кувати, пробрі́хуватися. Він необачно проговорився вчора, що тугенько посувається в нього алгебра (Д. Бедзик); — Не бійтеся, вуйку Юро, я за вас і ні за кого не промовлюсь, — вихопився Василько (А. Турчинська); Катерина вже й сама собі не була рада, що обмовилася про свій продукт (С. Чорнобривець); — Ну та й гарна ж оця Тодозя! — не втерпів і якось несамохіть прохопився Єремія (І. Нечуй-Левицький); — Нехай нам здають (маєток) в оренду. Бо Горпина.. вже пробалакалася, що здаватимуть (П. Панч); Він вибалакав все, що мати казала (Б. Грінченко); Заприсягались усі про те мовчати, нікому й словечком не пробовкнутися (Б. Грінченко); Сам не постеріг (Олексій), як пробовкнув: — Нічого тобі з нею жартувати, не любить вона тебе, як смерті (П. Куліш); — Бути чесним і правдивим — не значить вибовкувати все, що знаєш, і всім, кого знаєш (П. Колесник); (Марина:) Коли б він не пробрехався де-небудь, а то ще вийде лихо (І. Карпенко-Карий).