проговорюватися
прогово́рюватися
-ююся, -юєшся, недок., проговоритися, -ворюся, -воришся, док.
1》 Ненароком, мимоволі виказувати те, чого не слід було розголошувати.
2》 розм., рідко. Те саме, що заговорюватися 2).
3》 тільки док., розм. Промовити, сказати що-небудь після тривалої мовчанки; несподівано прохопитися словом, фразою.
|| Вимовитися, прозвучати (про слова).
4》 тільки недок. Пас. до проговорювати 1).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проговорюватися — прогово́рюватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- проговорюватися — Прохоплюватися, прохопитися, пробовкуватися, пробовкнутися, обмовлятися, обмовитися, виязичуватися, виязичитися Словник чужослів Павло Штепа
- проговорюватися — ПРОГОВО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРОГОВОРИ́ТИСЯ, ворю́ся, во́ришся, док. 1. Ненароком, мимоволі виказувати те, чого не слід було розголошувати. – Хто ж о війні проговориться, Або кому війна присниться, Тому дам чортзна-що робить (І. Словник української мови у 20 томах
- проговорюватися — ПРОГОВОРИ́ТИСЯ (ненароком, мимоволі виказати перев. те, чого не слід було казати, розголошувати), ПРОМО́ВИТИСЯ, ОБМО́ВИТИСЯ, ПРОХОПИТИСЯ розм., ПРОБАЛА́КАТИСЯ розм., ВИ́БАЛАКАТИ розм., ПРОБО́ВКАТИСЯ розм., ПРОБО́ВКНУТИСЯ розм., ПРОБО́ВКНУТИ розм. Словник синонімів української мови
- проговорюватися — ПРОГОВО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРОГОВОРИ́ТИСЯ, ворю́ся, во́ришся, док. 1. Ненароком, мимоволі виказувати те, чого не слід було розголошувати. — Хто ж о війні проговориться, Або кому війна присниться, Тому дам чортзна-що робить (Котл. Словник української мови в 11 томах