проговорювати
прогово́рювати
-юю, -юєш, недок., проговорити, -ворю, -вориш, док.
1》 перех. і без додатка. Те саме, що виголошувати 2).
|| Вимовляти, говорити певним чином.
|| перен., рідко. Бути, служити свідченням чого-небудь.
2》 тільки док., неперех. Говорити якийсь час.
3》 розм. Не помічати, пропускати що-небудь, захопившись розмовою.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проговорювати — прогово́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- проговорювати — ПРОГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док. 1. що і без дод. Те саме, що виголо́шувати 2. Жебрак .. проговорює: “За ваше здоров'є [здоров'я] ..” (Г. Хоткевич); І брат з братом обнялися І проговорили Слово тихої любові Навіки і віки!... Словник української мови у 20 томах
- проговорювати — ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИ поет., уроч., РЕКТИ́ заст., поет., ВІЩА́ТИ заст., уроч., ВИРІКА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
- проговорювати — ПРОГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док. 1. перех. і без додатка. Те саме, що виголо́шувати 2. Жебрак.. проговорює: «За ваше здоров’є [здоров’я] ..» (Хотк. Словник української мови в 11 томах
- проговорювати — Прогово́рювати, -рюю, -єш сов. в. проговори́ти, -рю́, -риш, гл. Проговаривать, проговорить. Не проговориш до його ні словечка. Кв. Словник української мови Грінченка