прожерливий
НЕНАЖЕ́РЛИВИЙ (який багато їсть, любить поїсти), НЕНАЖЕ́РНИЙ рідше, ЗАЖЕ́РЛИВИЙ підсил. або зневажл., ПРОЖЕ́РЛИВИЙ підсил. або зневажл., розм., ОБЖЕ́РЛИВИЙ зневажл., ЗАЖЕ́РНИЙ розм. рідше, ПА́ЖЕРЛИВИЙ підсил. розм., ПРОЖЕ́РНИЙ підсил. розм. рідше; НЕНАСИ́ТНИЙ (жадібний на їжу, який не може насититися). На Ташані кричали, ляпаючи крилами, гуси, чулося бовтання ненажерливої щуки (Григорій Тютюнник); Ненажерний довгоносик поїда молодий буряк (К. Гордієнко); Поки зажерливий люд ще не різав биків на поживу, Так золотий утішався Сатурн на землі плодовитій (М. Зеров).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прожерливий — проже́рливий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- прожерливий — див. ненажера Словник синонімів Вусика
- прожерливий — -а, -е, розм. Який забагато їсть, якого важко нагодувати; ненажерливий. || На якого не можна настачити їжі. Прожерливий рот. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прожерливий — ПРОЖЕ́РЛИВИЙ, а, е, розм. Який багато їсть, якого важко нагодувати; ненажерливий. – Отак і живу тепер, Вусте, .. – обізвалася Ганна з напускною веселістю. – Дома не ночую, хліба не купую. – Даром береш? – Чи нам багато треба? Ми не такі прожерливі (О. Словник української мови у 20 томах
- прожерливий — Проже́рливий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- прожерливий — ПРОЖЕ́РЛИВИЙ, а, е, розм. Який багато їсть, якого важко нагодувати; ненажерливий. — Отак і живу тепер, Вусте,.. — обізвалася Ганна з напускною веселістю. — Дома не ночую, хліба не купую. — Даром береш? — Чи нам багато треба?... Словник української мови в 11 томах
- прожерливий — Прожерливий, -а, -е Прожорливый. Словник української мови Грінченка