проколення
ПРОКО́Л, ПРОКО́ЛЕННЯ, ПРОКО́ЛЮВАННЯ, ПУ́НКЦІЯ (з діагностичною або лікувальною метою). Я слухаю розповідь Тамари Василівни про те, як народжуються вишиті полотна. Виявляється, у середній за розміром картині треба зробити понад мільйон(!) проколів (з газети); Готовність риби визначають проколюванням одного з кусків її виделкою; Пункція спинного мозку. — Пор. 1. проко́лювати.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проколення — проко́лення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- проколення — -я, с. Дія за знач. проколоти, проколювати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- проколення — ПРОКО́ЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. проколо́ти, проко́лювати 1. Словник української мови у 20 томах
- проколення — ПРОКО́ЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. проколо́ти, проко́лювати 1. Словник української мови в 11 томах