просвіт

О́ТВІР (пусте, відкрите місце в чому-небудь суцільному), ДІРА́, ДІ́РКА, ЛЮК (звичайно із заслонкою); ЖЕРЛО́ (вузьке і глибоке); ПРО́ДУХ, ВІДТУ́ЛИНА розм., ПРОДУ́ХВИНА розм., ПРОДУ́ХОВИНА розм., ПРОДУ́ХА рідше; ПА́ЩА (темне, зяюче); ПРО́ЙМА буд., ПРО́ГІН, ПРО́РІЗ (для вікон, дверей у спорудах); ВИ́ЛОМ (у стіні, даху і т. ін.); ПРОРІ́ХА, ВІ́ЧКО, ПРОЗУ́РКА рідше (невелике, перев. круглої форми); ЩІЛИ́НА, ШПА́РКА, ШПАРИ́НА, ПРО́СВІТ, ПРО́СВІ́ТОК (перев. вузьке, через яке щось проникає, проглядається); ПРО́РІЗ, ПРО́РІЗЬ (зроблене чим-небудь гострим). Діра у стінці для диму чорніла холодним отвором (М. Коцюбинський); Через цю дірку в стіні і винесли на двір тіло Анта (С. Скляренко); Ліз він помацки.., і ледве-ледве дотягнувся до люка (З. Тулуб); Жерла сотень гармат вивергали полум'я. Через їхній гуркіт не чути було пострілів з рушниць (з підручника); А джміль гуде, б'ється В гарячі вікна, Шукає продуху (В. Мисик); Поет разом із своїм супутником розглядає в панському садку великий розлогий дуб і невелику відтулину в ньому, подібну до маленького віконця (І. Кириленко); Світла було мало. Тільки зверху через продуховину падало його трохи (Г. Хоткевич); В горах чорніють пащі, подібні до дверей.. Це гірські палаци колишнього, може, кам'яного віку. Житла людські (О. Досвітній); Будівля не була ще вивершена: ..крізь широкі пройми без вікон просвічувала небесна блакить (Ю. Смолич); Прогони дверей; Розчинилися (двері).. і в темній прорісі заметушилася постать чоловіка (Панас Мирний); Увагу Ібрагіма привернув оригінальний фонтан.. з десятка вічок тихо булькала вода (О. Іваненко); Він часто прислухається, підходить до прозурки (С. Васильченко); В стінах світяться пробої та щілини (І. Нечуй-Левицький); Заглядати в шпарку; У просвіті вікна з'являється голова Сусляєва (І. Кочерга); Віруючі часом заходили сюди (у каплицю), щоб поцілувати ікону й кинути у синеньку скриньку з вузькою проріззю мідяка (А. Шиян).

ПРОМІЖОК (відстань, простір, що відокремлює предмети один від одного), ІНТЕРВА́Л, ПРОГА́ЛИНА, ПРОСВІТ, ПРО́СВІТОК, ПРО́РІЗ, ПРОЗІ́Р розм. (звич. між близько розташованими предметами); ПРОГІ́Н (у споруді, будівлі). Посеред кімнати стіл, під однією стіною диван,.. у проміжку між двома вікнами витієвата етажерка (М. Ю. Тарновський); Вона побачила, що вподовж всього узлісся через рівні інтервали стоять жандарми (С. Скляренко); В прогалині поміж засніженими деревами видно було луки й далеку Ліщинівку (А. Головко); У просвіті між деревами з траншеї, що вела до воріт, виткнулось троє (Я. Баш); (В'язеньлицар:) Ой, що се? Світло згасло! Ніч настала?! ..Ой, лихо! Закладають останній просвіток! Живцем ховають! (Леся Українка); Декоративний рушник.. прикрашував хатній інтер'єр — на покуті, в обрамленні віконних прозорів, дзеркал тощо (з журналу); Спершись грудьми на поруччя мосту, задивився (Ярослав) на бистру і шумливу течію Росави, яка несла в прогони між дубовими бичками останні льодини (І. Волошин).

РА́ДІСТЬ (почуття задоволення, приємність), РА́ДОЩІ мн., РАДІ́ННЯ розм.; УТІ́ХА (ВТІ́ХА), ОТУ́ХА діал. (те, що втішає); ВІДРА́ДА, РОЗРА́ДА розм., ВІДРА́ДОЩІ мн. діал., ВІДРА́ДІСТЬ (ВІДРА́ДНІСТЬ) розм. (те, що дає задоволення); ТОРЖЕСТВО́ (з приводу перемоги, успіху); ТРІУ́МФ (з приводу успіху); ПРО́СВІТОК, ПРО́СВІТ (тимчасове, короткочасне почуття). Еней од радості не стямивсь, Що Турн виходить битись з ним (І. Котляревський); О, перекинь моста, моя немудра пісне, До радощів людських і до людських зусиль (М. Рильський); Зворушені, ввійшли ми в оце світле царство молодого життя, і воно зустріло нас хмільним гомоном безжурних веселощів і молодого радіння (Ю. Смолич); Всіх згадали, та забули Помолитися за тих, Хто конає в злій неволі Без відради та утіх (П. Грабовський); Ще прийде отуха на людей, що дозволили собі ярма надіти (П. Панч); Усе навіює відраду — і вітряки, й сади густі (В. Сосюра); А тепер я не знаходжу Для серця розради (І. Франко); Молодощі, відрадощі! На серденьку своя воля (Ганна Барвінок); Одрадість у серці розквітла (Леся Українка); Не маю я відрадності від свого нелюба (П. Чубинський); Марусякові почало здаватися, що таки дійсно Юріштан сидить.. Злобою і торжеством переповнилося серце опришка (Г. Хоткевич); За столом здіймався страшенний заколот.. Кінчалось звичайно тріумфом слабішої сторони, та в ґрунті були задоволені всі (М. Коцюбинський); — Коли б не здичавіти в цих закутках. Тільки й просвітку, що з тобою (І. Ле); Знову невсипуща журба захопила її в свої цупкі обіймища.. Ні, немає розгадки, просвіту не видно! (Панас Мирний).