просвіт

ПРО́СВІ́Т, у, ч.

1. Проміжок, який утворюється між близько розташованими предметами; отвір у чому-небудь, щілина між чимсь, крізь яку щось проникає, проглядається і т. ін.

В хліві досить темно, тільки де-не-де крізь малі просвіти прорізується сонячне проміння знадвору (Леся Українка);

Щось синє майнуло в просвіті між будинками, наче синя блискуча сталь (О. Донченко);

Клацнула клямка, і в голубому просвіті, між напівпрочиненою хвірткою і тесаним стовпом, застигла, вся в червоному, здивована Марта (М. Стельмах);

У просвіті між деревами з траншеї, що вела до воріт, виткнулось троє (Яків Баш);

Вгорі на тоненьких цівочках хтось цідив довгу тяжку мелодію, крізь просвіти визирало темне, засмалене димом небо (М. Івченко);

// Вільний простір чого-небудь.

Задимлений просвіт кімнати роївся ліниво розкиданими постатями жовнірів (С. Тудор);

За вікном поплив перон.., замелькали станційні та міські будинки, кілька разів виблиснуло в просвітах вулиць невимовно красиве море (Ю. Збанацький);

А там той дах із просвітом аршинним, підперлась хата ветхими дверми, обтулена потрухлим хияшинням іще з позаминулої зими (Л. Костенко);

// фізл. Прохід між стінками судин, стравоходу і т. ін.

Здійснене в гострих дослідах звуження просвіту вінцевої артерії виявило два типи реакції серцево-судинної системи (з наук. літ.);

Якщо стороннє тіло застрягає у стравоході, то його просвіт частково або повністю закривається (з наук. літ.).

2. Світла смуга, пляма на темному фоні, утворена світловим променем.

Порив бурі на клапті роздер велетенську обважнілу, наче свинцем налиту, хмару, і на фоні блакитного просвіту постала квадратна постать бійця (А. Трипільський);

Глухо Співають півні у хлівах. На сході просвіт (В. Мисик);

Синя хмара загубила свій колір і сірим шматтям зависла над землею. Ніде не було просвіту (М. Хвильовий);

Хмари тяжіли і нависли низько, без просвітів; сутінок затоплює сніжний степ (В. Барка);

* У порівн. Їхні [дівчат] очі сині, наче просвіт Ясного неба між рясним гіллям (М. Рильський).

3. Природне або утворене при насадженні вільне місце між деревами, кущами в лісі, саду і т. ін.

Під галявинами розуміють малого розміру просвіти в лісі, що значною мірою затінені стіною дерев, які стоять поруч (з наук. літ.);

Якщо за парком відкривається красива перспектива, наприклад, видно річку, луки, ліс та ін., в густих насадженнях потрібно залишати просвіти (з наук. літ.);

На зеленім полі клала осінь фарби, павутинням снувала ясно-рожеві смуги, тихим сумом бреніла [бриніла] . А коли вставали тумани, густими пучками слалося сонце на землі і в далекім просвіті алеї довго блукала темна постать її (М. Івченко);

Нарешті з'явилися в кущах просвіти, і Марта побачила галявину, посеред якої над багаттям висів лискучій казан (Ю. Винничук).

4. перен. Те саме, що про́сві́ток 3.

Знову невсипуща журба захопила її в свої цупкі обіймища.. Ні, немає розгадки, просвіту не видно! (Панас Мирний);

Був би Кривенко живий, то, може, хоч удвох знайшли б якийсь просвіт серед цієї пітьми (Д. Бедзик);

Тяжко і в хаті; душа поривається знайти серед безнадійності якийсь просвіт і живлющий здобуток для дня – хоч кусник хліба, хоч пригоршню борошна (В. Барка);

У хвилини просвіту входила [Леся Українка] до потоків над Черемошом, що за кілька днів стали невпізнанами, потемніли ще більше (М. Олійник).

5. Проріз між одвірками у дверях або між лутками у вікнах.

В просвіті вікна з'являється голова Сусляєва (І. Кочерга);

З чорного просіту дверей обсмаженої халупи, як бджоли із сполоханого вулика, висипали вороги і кинулися на Оверка (К. Гриб).

6. Те саме, що зазо́р.

При прокладанні залізничних рейок між їх кінцями лишають невеликий просвіт (з навч. літ.).

7. Кольорова поздовжня смужка на погонах.

Ще в недавньому блискучий гвардійський капітан, якому вже всміхалися двома просвітами майорські погони й офіцерський георгій, опинився він .. у далекому Забайкаллі (Ю. Мушкетик);

Цивільні запасники, рядові й майори перемішалися, не розпізнані, лиш зблизька на погонах такого ж сіро-зеленого кольору зірки й просвіти. Польові погони (А. Михайленко).