просвіта

ПРОСВІ́ТА, и, ж.

1. заст. Те саме, що осві́та.

– Батько мій не згоджується пускати мене в університет, – сказала Саня.. – Але я таки поставлю на своєму. Я бажаю просвіти й її таки добуду! (І. Нечуй-Левицький);

– Що правда, то правда: тепер у нас на Україні владики й протопопи – люди з високою просвітою, а в Москві владикі невчені й прості; одні другим не рівня, – обізвався Виговський (Леся Українка);

Він був замислений, але спокійний, оповідав про свої шкільні турботи, про свої заходи коло просвіти селян (І. Франко);

Києво-Могилянська колегія.. стала важливим осередком просвіти в усій Західній Європі (з газ.);

Серед своїх артистичних занять Лисенко не забував також про справу народної просвіти, яку український рух 1860-х років ставив у центрі своїх змагань (з наук. літ.);

Тобі про кохання торочить фіалка Й південнії квіти. Мені ж вони шепчуть: мужик безталанний Без хліба й просвіти (А. Кримський);

Просвіта, принесена християнством, знайшла собі захист в руських монастирях і здобула собі багато прихільників (з наук. літ.).

2. Культурно-освітня громадська організація в Україні, заснована 1868 року у Львові народовцями з метою поширення освіти серед народу і відроджена в наші дні.

По селах поширювалися “Просвіти” – культурні заклади, що створювалися на зразок однойменних організацій в Галичині. Перша на Східній Україні “Просвіта” виникла наприкінці 1905 р. у Катеринославі, а до середини 1907 р. по великих містах України їх налічувалося 35, причому кожнамала численні філії в великих селах (з наук. літ.);

Для того ж і “Просвіта”, щоб боротися з народною темрявою та прищеплювати національну свідомість (Б. Антоненко-Давидович);

Господарники дивились на нього, як на дивака, а однодумці по колишній просвіті закидали, що він вислужується (М. Стельмах);

// Система поглядів, смаків, уподобань, яких дотримувались члени цієї організації.

Підійшов [Тригубенко] ближче до стіни, що на ній оцей задник декорації, мабуть, іще просвітянської. Принаймні стиль просвіти: – романтизовані хатки з рожами під стріхами, з тополями та кучерявими садками (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. просвіта — просві́та 1 іменник жіночого роду освіта просві́та 2 іменник жіночого роду організація Орфографічний словник української мови
  2. просвіта — Освіта; п! ВЧЕННЯ, НАУКА. Словник синонімів Караванського
  3. просвіта — [проусв’іта] -тие, д. і м. -т'і Орфоепічний словник української мови
  4. просвіта — -и, ж. 1》 заст. Те саме, що освіта. 2》 іст. Культурно-освітня громадська організація, заснована 1868 р. у Львові народовцями з метою поширення освіти серед українського населення. || Система поглядів, смаків, уподобань, яких дотримувалися члени цієї організації. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. просвіта — Освіта Словник чужослів Павло Штепа
  6. просвіта — див. просвіта/освіта Філософський енциклопедичний словник
  7. просвіта — ОСВІ́ТА (рівень знань, здобутих у процесі навчання; також загальний рівень знань у суспільстві, державі і т. ін.), ОСВІ́ЧЕНІСТЬ, ГРА́МОТА розм., ПРОСВІ́ТА заст. Ти на "відмінно" закінчила освіту вищу, інститут (В. Сосюра); Енциклопедична освіченість І. Словник синонімів української мови
  8. просвіта — Просві́та, -ти, -ті; -сві́ти, -сві́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. просвіта — ПРОСВІ́ТА, и, ж. 1. заст. Те саме, що осві́та. — Батько мій не згоджується пускати мене в університет, — сказала Саня.. — Але я таки поставлю на своєму. Я бажаю просвіти й її таки добуду! (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. просвіта — Просвіта, -ти ж. Просвѣщеніе, образованіе. Просвіти за плечима не носити. Ком. Пр. № 1003. І сей лист не мусить пропасти із історії української просвіти. Морд. II. 27. На тому й скінчилася наука й просвіта Сухобрусівен. Левиц. Пов. 21. Словник української мови Грінченка