просвіта
ПРОСВІ́ТА, и, ж.
1. заст. Те саме, що осві́та.
— Батько мій не згоджується пускати мене в університет, — сказала Саня.. — Але я таки поставлю на своєму. Я бажаю просвіти й її таки добуду! (Н.-Лев., V, 1966, 108);
Він був замислений, але спокійний, оповідав про свої шкільні турботи, про свої заходи коло просвіти селян (Фр., IV, 1950, 300);
Серед своїх артистичних занять Лисенко не забував також про справу народної просвіти, яку український рух 1860-х років ставив у центрі своїх змагань (Муз. праці, 1970, 483);
Києво-Могилянська колегія.. стала важливим осередком просвіти в усій Західній Європі (Літ. Укр., 14.V 1968, 2);
Тобі про кохання торочить фіалка Й південнії квіти. Мені ж вони шепчуть: мужик безталанний Без хліба й просвіти (Крим., Вибр., 1965, 73).
2. іст. Культурно-освітня громадська організація на Україні, заснована 1868 року у Львові народовцями з метою поширення освіти серед народу.
Він нашим буде, ловецького Половецького роду, завзятий і проклятий, дарма що по просвітах в Одесі на театрі грав (Ю. Янов., II, 1958, 175);
Господарники дивились на нього, як на дивака, а однодумці по колишній просвіті закидали, що він вислужується (Стельмах, II, 1962, 280);
// Система поглядів, смаків, уподобань, яких дотримувались члени цієї організації.
Підійшов [Тригубенко] ближче до стіни, що на ній оцей задник декорації, мабуть, іще просвітянської. Принаймні стиль просвіти: — романтизовані хатки з рожами під стріхами, з тополями та кучерявими садками (Головко, І, 1957, 310).
Значення в інших словниках
- просвіта — просві́та 1 іменник жіночого роду освіта просві́та 2 іменник жіночого роду організація Орфографічний словник української мови
- просвіта — Освіта; п! ВЧЕННЯ, НАУКА. Словник синонімів Караванського
- просвіта — [проусв’іта] -тие, д. і м. -т'і Орфоепічний словник української мови
- просвіта — -и, ж. 1》 заст. Те саме, що освіта. 2》 іст. Культурно-освітня громадська організація, заснована 1868 р. у Львові народовцями з метою поширення освіти серед українського населення. || Система поглядів, смаків, уподобань, яких дотримувалися члени цієї організації. Великий тлумачний словник сучасної мови
- просвіта — Освіта Словник чужослів Павло Штепа
- просвіта — ПРОСВІ́ТА, и, ж. 1. заст. Те саме, що осві́та. – Батько мій не згоджується пускати мене в університет, – сказала Саня.. – Але я таки поставлю на своєму. Я бажаю просвіти й її таки добуду! (І. Словник української мови у 20 томах
- просвіта — див. просвіта/освіта Філософський енциклопедичний словник
- просвіта — ОСВІ́ТА (рівень знань, здобутих у процесі навчання; також загальний рівень знань у суспільстві, державі і т. ін.), ОСВІ́ЧЕНІСТЬ, ГРА́МОТА розм., ПРОСВІ́ТА заст. Ти на "відмінно" закінчила освіту вищу, інститут (В. Сосюра); Енциклопедична освіченість І. Словник синонімів української мови
- просвіта — Просві́та, -ти, -ті; -сві́ти, -сві́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- просвіта — Просвіта, -ти ж. Просвѣщеніе, образованіе. Просвіти за плечима не носити. Ком. Пр. № 1003. І сей лист не мусить пропасти із історії української просвіти. Морд. II. 27. На тому й скінчилася наука й просвіта Сухобрусівен. Левиц. Пов. 21. Словник української мови Грінченка