просвітитель

ПРОСВІТИ́ТЕЛЬ, я, ч.

1. іст. Прихильник просвітительства (у 1 знач.).

Просвітителі (Вольтер та інші) вели боротьбу з феодальними порядками й висміювали середньовічні забобони (з навч. літ.);

А що до душі та до серця, – то хай наші просвітителі повчаться у його і добро так любити, і лихе прощати (Панас Мирний).

2. Пропагандист прогресивних ідей, знань, культури і т. ін.

Нікому з гетьманів не було присвячено стільки панегіриків, поем, драм, як Мазепі, а одній драмі (“Володимир” Теофана Прокоповича)він порівнювався символічно з князем Володимиром Великим, просвітителем Русі-України (з наук. літ.);

Могутній труд і ерудиція поета [М. Рильського] показує його нашому народу як просвітителя і гарячого поборника дружби культур і народів (А. Малишко);

До букваря Куліша Шевченко підходив як просвітитель. Він хотів, щоб народ навчався грамоти не по офіціальних підручниках, .. а по книжках, які ширили б прогресивні ідеї (з наук. літ.).