1. Словник синонімів української мови

прославлений

СЛАВЕ́ТНИЙ (який має загальне визнання, широку славу), ЗНАМЕНИ́ТИЙ, УСЛА́ВЛЕНИЙ (ВСЛА́ВЛЕНИЙ), ПРОСЛА́ВЛЕНИЙ, СЛАВНОЗВІ́СНИЙ, СЛА́ВНИЙ (СЛА́ВЕН поет.), ВСЕСЛА́ВНИЙ, ВИСОКОСЛА́ВНИЙ, ЗНАКОМИ́ТИЙ розм., СЛАВУ́ТНІЙ (СЛАВУ́ТНИЙ) заст.; СВІТОВИ́Й (визнаний у всьому світі), СВІТОСЛА́ВНИЙ. З сивої блакиті віків.. постають горді образи славетних прадідів великих.. — Хмельницького, Палія, Кармалюка, Залізняка (О. Довженко); Одна з давніших дум, знаменита дума про Самійла Кішку, виявляє в авторі неабиякого знавця умов тогочасного козацького побуту, умов турецької неволі (М. Рильський); Відомий і забутий, Прославлений, осміяний, владар І раб — він (Бетховен) умирав (М. Рильський); Славнозвісний співак; Славний лицар Дон-Кіхот роз'їжджав по світах на своїм Росинанті (О. Гончар); Святослав самотою з малою дружиною розбив коло Сновська дванадцять тисяч половців і став славен у землі своїй (П. Загребельний); Смугляве обличчя.. нагадувало одно з тих облич, що їх знакомиті митці пензля беруть для Іродіад, Саломей і інших красунь давнини (О. Досвітній); (Іфігенія:) Може... може, спом'януть в піснях Славутню Іфігенію, що рано Загинула за рідний край (Леся Українка); З світовими класиками я ознайомився ще в часи, коли був за стипендіата при двокласовій школі (С. Васильченко). — Пор. 1. видатний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прославлений — просла́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. прославлений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до прославити 1), 2). 2》 у знач. прикм.Широко відомий, славнозвісний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прославлений — ПРОСЛА́ВЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до просла́вити 1, 2. Я не заздрю мудрощам мудрих, і не надить мене спокій спокійних на прославленій ними землі... (М. Коцюбинський); До самого 1835... Словник української мови у 20 томах
  4. прославлений — Просла́влений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. прославлений — ПРОСЛА́ВЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до просла́вити 1, 2. Я не заздрю мудрощам мудрих, і не надить мене спокій спокійних на прославленій ними землі… (Коцюб., II, 1955, 365); До самого 1835... Словник української мови в 11 томах