1. Словник синонімів української мови

простилати

СТЕЛИ́ТИ (класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні), СЛА́ТИ, ПРОСТИЛА́ТИ, ПРОСТЕЛЯ́ТИ, РОЗСТИЛА́ТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, ПОСТИЛА́ТИ розм., ПОСТЕЛЯ́ТИ розм.; НАСТИЛА́ТИ, НАСТЕЛЯ́ТИ, ВИСТЕЛЯ́ТИ, МОСТИ́ТИ (рівномірним шаром). — Док.: постели́ти, посла́ти, просла́ти, простели́ти, розстели́ти, розісла́ти, настели́ти, насла́ти, ви́стелити, ви́слати, помости́ти. Після вечері Василина збиває йому, наче господареві, подушку, стелить на переложне сіно свіже рядно (М. Стельмах); Увійшли два санітари, постеливши серед каюти брезент (В. Кучер); Він упав коло самого порога на купу тертої соломи, що слали замість постелі, і неутішно плакав (Панас Мирний); Онися.. простелила на траві рушники, поклала ложки, поставила миски й покликала орачів полуднувати (І. Нечуй-Левицький); Помостити сіно на возі.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. простилати — простила́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. простилати — -аю, -аєш і простеляти, -яю, -яєш, недок., простелити, -стелю, -стелиш і рідко прослати, -стелю, -стелеш, док., перех. Стелити вздовж або по всій поверхні чого-не-будь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. простилати — ПРОСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРОСТЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш і рідко ПРОСЛА́ТИ, стелю́, сте́леш, док., що. Стелити вздовж або по всій поверхні чого-небудь. Максим і Галина кланяються батькові і матері по тричі в ноги. Словник української мови у 20 томах
  4. простилати — Простеля́ти, -ля́ю, -ля́єш; простели́ти, -стелю́, -сте́лиш, -сте́лять і простила́ти, -ла́ю, -ла́єш; просла́ти, -стелю́, -сте́леш, -сте́лють Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. простилати — ПРОСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш і ПРОСТЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш і рідко ПРОСЛА́ТИ, стелю́, сте́леш, док., перех. Стелити вздовж або по всій поверхні чого-небудь. Максим і Галина кланяються батькові і матері по тричі в ноги. Словник української мови в 11 томах
  6. простилати — Простила́ти, -ла́ю, -єш сов. в. прослати, -стелю́, -леш, гл. Простилать, простлать, разостлать. Я простелю жупанину, ти простелеш хвартушину. Чуб. V. 191. Словник української мови Грінченка