простий

ГРУ́БИЙ (погано оброблений, позбавлений витонченості), ПРО́СТИ́Й, НЕЗГРА́БНИЙ, НЕДОЛА́ДНИЙ, НЕОКОВИ́РНИЙ розм. (перев. про меблі, споруди). Гудзики з бази виписали такі грубі, неякісні, що ніяк до того матеріалу не пасували (В. Козаченко); За простим столом.. сидів.. лисий чоловік і щось писав (Григорій Тютюнник); Валя мешкала на Сніговій вулиці, в похмурому, незграбному будинку (Ірина Вільде); Серед широкого майдану виринула з бур'янів недоладна довга будівля (С. Васильченко); Він шив дешеві й неоковирні, з грубої вичинки чоботи (Г. Коцюба).

ЗВИЧА́ЙНИЙ (який нічим не виділяється серед інших, нічим не примітний), НОРМА́ЛЬНИЙ, РЯДОВИ́Й, ПРО́СТИ́Й, ПЕРЕСІ́ЧНИЙ, ПРОЗАЇ́ЧНИЙ, АБИ́ЯКИЙ рідше, ОРДИНА́РНИЙ книжн., УЗУА́ЛЬНИЙ книжн., ОБИЧА́ЙНИЙ заст., РОЗХО́ЖИЙ заст. Походжаючи під осокорами, знічев'я озирала (дівчина) пристань: звичайний річковий причал, яких багато на Дніпрі, притулився в очеретах, живе своїми неквапливими буднями (О. Гончар); Рядові донецькі люди, Ви тепер помітні всюди, Бо звелися від глибин До небачених вершин (М. Упеник); Данило чомусь відчув, що перед ним сидить не простий парубчак, а господар землі (М. Стельмах); Тепер він був у буденному одязі, без краватки — пересічний молодик (Є. Куртяк); Живих.. побачив у кутку літнього капітана, коротко підстриженого, з дуже звичайною, прозаїчною зовнішністю (І. Ле і О. Левада); — Ви не думайте, що я абиякий чоловік, я чоловік значний на селі і в громаді маю великий голос (С. Васильченко); Професія Баркова була досить ординарна — театральний художник-декоратор (В. Собко); Нема в його лиці нічого, опріч обичайного суму та моці (Марко Вовчок); Розхожа логіка. — Пор. 3. буде́нний.

НЕВИ́МУШЕНИЙ (позбавлений напруженості, скованості, натягнутості), БЕЗПОСЕРЕ́ДНІЙ, ВІ́ЛЬНИЙ, ПРИРО́ДНИЙ, НЕСИ́ЛУВАНИЙ, ПРО́СТИ́Й, НЕПРИМУ́ШЕНИЙ рідше, НЕЗМУ́ШЕНИЙ рідше. Він одразу ж завів розмову з колгоспниками, невимушену, пересипану жартами (О. Сизоненко); Картини Венеціанова, прості й безпосередні, дихали поезією рідної природи (О. Іваненко); Вільне поводження; Вільний тон розмови; З города пісня, гам, співи — і все це.. заходило у серце якоюсь веселою природною піснею (Панас Мирний); Розмова тих штукарів завсігди була жвава, весела, несилувана (І. Нечуй-Левицький). — Пор. неофіці́йний, 1. приро́дний, фамілья́рний.

ПРО́СТИЙ (за складом, будовою, устроєм тощо), НЕСКЛАДНИ́Й, ЕЛЕМЕНТА́РНИЙ. Вага складного атома дорівнює сумі ваги простих атомів, що утворюють його (з підручника); Збираючись у подорож, спеціально вивчив (О. Афанасьєв-Чужбинський) молдавську мову і міг вести нею нескладні розмови (з журналу); Кажуть, нібито й людина вольовим зусиллям здатна гіпнотизувати фотон і змінювати напрям руху елементарних частинок (О. Гончар).

ПРО́СТИ́Й (для розуміння, виконання), НЕСКЛАДНИ́Й, ЛЕГКИ́Й, НЕВАЖКИ́Й, ЕЛЕМЕНТА́РНИЙ, НЕМУ́ДРИЙ, НЕХИ́ТРИЙ, НЕХИТРОМУ́ДРИЙ, НЕМУДРЯ́ЩИЙ (НЕМУДРЯ́ЧИЙ) розм., ПРОСТІ́СІНЬКИЙ розм.; НЕОБТЯ́ЖЛИВИЙ (який не вимагає великих зусиль, не створює труднощів, незручностей); ПРИМІТИ́ВНИЙ (надто простий); СПРО́ЩЕНИЙ (який являє собою простіший варіант чогось). — Виміряти ліс — не така вже й проста справа, не у всякого вистачить кебети (М. Стельмах); Операція в Порфира нескладна: підхопивши ящик, що пропливає перед тобою, маєш загнати в нього цвях і відправити далі сусідові (О. Гончар); Породіллям пани давали тільки три дні вольного часу на одужання, а четвертого дня вже гнали їх на панщину до легшої роботи (І. Нечуй-Левицький); — Як ти його заробиш більш? — сказав Трохим. — Адже і тут плата добра, і робота неважка (Г. Квітка-Основ'яненко); Ніякої особливої ініціативи не виявляв (Сиволап), хоч свої елементарні обов'язки виконував по-чиновницькому точно (Д. Ткач); Вона співає сама для себе немудру імпровізовану пісеньку (О. Левада); Виконував (Тимко) нехитру домашню працю: рубав дрова, вичищав з-під корови (Григорій Тютюнник); Гречкун ішов глибоко траншеєю, поминаючи стрілецькі закіпчики, бокові ходи сполучень — всю нехитромудру і водночас надійну систему оборони полку (Ю. Бедзик); Пісня була проста, немудряща. Під час війни таких гуляло по фронтах чимало (з газети); — Читаєш, читаєш (книжку) — двадцять разів перечитаєш, а все нічого не второпаєш, ніби не нашою мовою написана. А там простісінька річ по-простому й написана (М. Коцюбинський); Стала дівчина посильною в сільраді. Робота необтяжлива, і часу було вдосталь для свого захоплення малюванням (з журналу); Примітивне завдання; Свою розмову з сином передав (Никодим) ошелешеній Теклі дещо в спрощеному вигляді, але набагато дохідливіше і переконливіше (М. Зарудний).

ПРО́СТИ́Й (за формою або змістом — позбавлений зовнішньої ефектності, ускладненості, розкоші; виконаний, здійснений просто), НЕМУ́ДРИЙ, НЕХИ́ТРИЙ, НЕХИТРОМУ́ДРИЙ, НЕВИГА́ДЛИВИЙ, НЕВИБА́ГЛИВИЙ рідше, БЕЗПРЕТЕНЗІ́ЙНИЙ, ПРОСТІ́СІНЬКИЙ розм., СКРО́МНИЙ розм.; УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), ПРИМІТИ́ВНИЙ, НЕВИ́ШУКАНИЙ (який відзначається бідністю форми). (Джонс:) Ми, пане майстре, хтіли заложити всі три гончарську спілку. Ми б хотіли начиння вже не просте продавати, а делікатне (Леся Українка); Він майстрював скрині, шафи, мисники, немудрі селянські меблі (І. Цюпа); Постелила (Килина) на подвір'ї ряденце, винесла нехитру вечерю (Є. Гуцало); Загоріле обличчя з розумними очима й невибагливою жорсткою зачіскою (О. Кундзич); З правої кишені сукенки виглядав цікаво ріжок безпретензійної, але доброго ґатунку хустинки (Ірина Вільде); Увесь Богунський полк стояв на колії перед скромним вокзалом Унечі (О. Довженко); Вона глянула на матерію, набрану на спідницю; матерія була убога, темненька, з червоними краплями (І. Нечуй-Левицький); Оригінальні образи, художність малюнка, сміливість думки, які виявляються навіть в примітивній технікою формі вірша (В. Еллан); Одягнута вона була в темно-синю спідницю і такого ж кольору жакет звичайного крою. Цей невишуканий одяг дуже пасував до її ставної постаті (Д. Ткач).

ПРО́СТИ́Й (про людину — належний до непривілейованої верстви суспільства; про звичаї, особливості, життя таких людей), ПРОСТА́ЦЬКИЙ, ПРОСТЕ́ЦЬКИЙ розм., ЧО́РНИЙ заст.; ПРОСТОНАРО́ДНИЙ, ПЛЕБЕ́ЙСЬКИЙ, ПРОСТОЛЮ́ДНИЙ заст. (перев. про звичаї, життя). В "Марині" (поемі М. Рильського) багато сцен і епізодів, що малюють тяжке життя простих селян, їх мрії про визволення, їх ненависть до гнобителів (С. Крижанівський); Терпелива душа старої, прориваючись до Бога, ..ревно благала, щоб її діти не засівали землю слізьми, хай він пошле їм просте селянське щастя (М. Стельмах); Батько непривітно скривився, довідавшись, що син відновлює згадку про колишній простацький рід Хомченків (А. Кримський); — Не погордуй уступити до нашої простацької господи (П. Куліш); І за його повільними рухами, і навіть за насмішкуватою манерою висловлюватися навмисне простецькою мовою вчувалась якась ледве вловима стриманість (О. Донченко); Хіба не чує кожного дня княгиня Ольга, що чорні люди чинять татьбу й розбої на її дворах? (С. Скляренко); Простонародний побут; Пані Олімпія довгим поглядом окинула його, поглядом, у котрім виразно малювалася погорда аристократичної натури до плебея і його плебейської логіки (І. Франко); Вони жили зовсім сільським, простолюдним життям (І. Франко).

ПРОСТОДУ́ШНИЙ (який не вміє хитрувати, не схильний до хитрощів; властивий такій людині), НЕХИ́ТРИЙ, НЕЛУКА́ВИЙ, ПРО́СТИ́Й, ПРОСТАКУВА́ТИЙ, НАЇ́ВНИЙ, БЕЗХИ́ТРІСНИЙ розм.; НЕВИ́ННИЙ (як дитина; як у дитини). Досі я вважав капітана третього рангу принаймні якщо не бундючним, то в усякому разі далеко не простодушним чоловіком (В. Логвиненко); Простодушна хлопцева зацікавленість справою, видно, сподобалась Баклагову (О. Гончар); — Се був мій знайомий друкар, вірою палкий; душею ясний, щирої і нелукавої натури (Леся Українка); До кінофабрики я приїхав молодий і простий, як солдат з булавою маршала в ранці (Ю. Яновський); В грі його (К. Соленика) особистість українця виявлялась не простакуватою, млявою і наївною аж до глупоти, а повною внутрішнього життя і значення (І. Франко); Айгюль прийшла до гуртожитку увечері в наївній вірі, що Карналь не може тинятися по бульварах з одеськими дівчатами, а повинен сидіти й ждати її появи (П. Загребельний); Він був невинної, дитинячої вдачі (переклад М. Рильського).

ПРИРО́ДНИЙ (про поведінку, риси, характер людини), НАТУРА́ЛЬНИЙ, ПРО́СТИ́Й, НЕВДА́ВАНИЙ, НЕПІДРО́БНИЙ, НЕШТУ́ЧНИЙ (про почуття та їхній вияв). Їхній регіт, веселість, певність оцих засуджених у своєму майбутньому — це було щось разюче, незвичне і тим страшніше для нього, що було таким природним для них (О. Гончар); Найменший фальш різав мене, і я годинами мучилась, добираючи "натурального" тону до тих фальшивих банальностей (Леся Українка); Чехов і Толстой захоплювалися проникливо простою грою геніальної Заньковецької (М. Рильський); Його думки.. клались рядками на папері. Ще ніяка супліка в світі не була написана в такій щирій, нештучній формі (М. Коцюбинський). — Пор. неви́мушений.

ПРИСТУ́ПНИЙ (про людину — до якого можна легко доступитися; уважний до інших), ПРОСТИ́Й, ДОСТУ́ПНИЙ, НЕГО́РДИЙ, НЕГОРДОВИ́ТИЙ, НЕПИ́ШНИЙ діал. На заводі Шафорост усім здавався сухуватим, скупим на ласку, навіть не завжди приступним і вже ніколи не припускав панібратства (Я. Баш); Така собі проста Докія Петрівна, з людьми не горда і з дітьми лагідна (А. Головко); Розмова вертілася біля панича: і хто він такий, і де служить, і який ввічливий, доступний, балакучий (Панас Мирний); — Авжеж іди! Княгиня буде на тебе гніватись, а вона людина дуже добра й розсудлива, ще й до того негорда (І. Нечуй-Левицький); Познайомився із старою він, і такий балакучий, такий ввічливий, негордовитий (Панас Мирний); Нігде нема таких дівчат красивих, моторних, жартовливих, непишних, як на Гончарівці (Г. Квітка-Основ'яненко).

ПРЯМИ́Й (рівно витягнутий у якомусь напрямку, без вигинів, закрутів), РІ́ВНИЙ, ПРО́СТИ́Й розм., ПРАВИ́Й заст., діал.; ПРЯМОЇ́ЖДЖИЙ фольк. (про дорогу). За селом чоловік подався не прямою дорогою, а звивистою, росою обнизаною стежиною (М. Стельмах); Карпо взяв довгу та рівну ліщину і почав з Лавріном міряти город вздовж та впоперек (І. Нечуй-Левицький); Ой у полю, при долині дорожка проста (пісня); Рубайся, дерево, кривеє і правеє (М. Номис); Ілля Муромець узяв прямоїжджою дорогою, мимо того лісу, де Соловей-розбійник сидів (казка).

ЩИ́РИЙ (який прямо, безкорисливо, чистосердечно виражає свої почуття, думки), ВІДВЕ́РТИЙ, ПРО́СТИ́Й, ПРАВДИ́ВИЙ, ПРАВДОМО́ВНИЙ, ДУШЕ́ВНИЙ, ЗАДУШЕ́ВНИЙ, ЩИРОСЕРДЕ́ЧНИЙ підсил., ЩИРОСЕ́РДИЙ (ЩИРОСЕ́РДНИЙ) підсил., ПРЯМОДУ́ШНИЙ, ПРОСТОСЕ́РДИЙ (ПРОСТОСЕ́РДНИЙ), НЕЛУКА́ВИЙ, ПРОСТОСЕРДЕ́ЧНИЙ рідше, НАТУРА́ЛЬНИЙ рідше (якому властиві щирість, відвертість, задушевність). Щирий та щедрий Семен ніяк не міг погодитися з лукавим та заздрим на чуже добро Романком (М. Коцюбинський); Завжди трішки замріяна й незмінно безпосередня і щира: чим схвильована, що думає — все розкаже, всю душу розкриє (С. Олійник); Як завжди, прямодушний, відвертий, він наповнив квартиру своїм соковитим голосом (М. Ю. Тарновський); Староста був людина проста, і завжди казав те, що думав (Ю. Збанацький); Чесний, правдивий, .. він просто й сміливо виявляв свої думки (І. Нечуй-Левицький); Цим разом вона була правдомовна (О. Кобилянська); У діда Ковтюха Овксентія сини-богатирі. А люди які, хороші, душевні (С. Ковалів); — Він лише на вигляд теоретик, а насправді задушевний хлопець (О. Гончар); Щиросердечна людина; Зорині, принаймні, здалося, що вона давно любила цього щиросердного чоловіка (Я. Гримайло); — Благородний і простосердний слов'янин, він (Святослав) завжди попереджував про свій похід (О. Довженко); Еней Сивиллі говорив: — До мене будь лиш ти ласкава, Услужлива і нелукава (І. Котляревський); Професор був натуральний з людьми (Ю. Смолич).