простолюдин
ПРОСТО́ЛЮ́ДИН заст. (той, хто належав до непривілейованих верств суспільства; людина неаристократичного походження), ПРОСТО́ЛЮ́ДЕЦЬ розм., ПРОСТА́К розм., ПЛЕБЕ́Й зневажл., ЧУПРУ́Н зневажл.; ХЛОП, МУЖИ́К (про людину селянського походження). — Простолюдинами колись поміщики й дворяни називали народ, який працював на них (П. Автомонов); Поховали Габріотта не як простолюдця, а мов пана якого великого (переклад М. Лукаша); Гості розсілися так, що за одним столом були пани, за другими — простаки (казка); Плебей, безштанько, жебрак — син поштаря і швачки — дозволив собі покохати його дочку, кревну дворянку (Ю. Смолич); Бач, безокая фортуна Зробила (Азилласа) паном із чупруна, Таких не мало бачим див! (І. Котляревський); Отець Сидір ніколи, навіть у хвилини найбільшої іритації, не дозволяв собі відізватися грубо до мужика, бо держався принципу, що, принижуючи хлопа, уймаємо тим і власного авторитету (Ірина Вільде).
Значення в інших словниках
- простолюдин — просто́лю́дин іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- простолюдин — див. бідний; скромний; простий Словник синонімів Вусика
- простолюдин — -а, ч. Людина, яка належить до непривілейованого класу, непривілейованої верстви населення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- простолюдин — ПРОСТО́ЛЮ́ДИН, а, ч., заст. Людина, яка належить до непривілейованого класу, непривілейованої верстви населення. Послухайте, як говорить простолюдин середньоукраїнського діалекту .. Словник української мови у 20 томах