простолюдний
ПРО́СТИ́Й (про людину — належний до непривілейованої верстви суспільства; про звичаї, особливості, життя таких людей), ПРОСТА́ЦЬКИЙ, ПРОСТЕ́ЦЬКИЙ розм., ЧО́РНИЙ заст.; ПРОСТОНАРО́ДНИЙ, ПЛЕБЕ́ЙСЬКИЙ, ПРОСТОЛЮ́ДНИЙ заст. (перев. про звичаї, життя). В "Марині" (поемі М. Рильського) багато сцен і епізодів, що малюють тяжке життя простих селян, їх мрії про визволення, їх ненависть до гнобителів (С. Крижанівський); Терпелива душа старої, прориваючись до Бога, ..ревно благала, щоб її діти не засівали землю слізьми, хай він пошле їм просте селянське щастя (М. Стельмах); Батько непривітно скривився, довідавшись, що син відновлює згадку про колишній простацький рід Хомченків (А. Кримський); — Не погордуй уступити до нашої простацької господи (П. Куліш); І за його повільними рухами, і навіть за насмішкуватою манерою висловлюватися навмисне простецькою мовою вчувалась якась ледве вловима стриманість (О. Донченко); Хіба не чує кожного дня княгиня Ольга, що чорні люди чинять татьбу й розбої на її дворах? (С. Скляренко); Простонародний побут; Пані Олімпія довгим поглядом окинула його, поглядом, у котрім виразно малювалася погорда аристократичної натури до плебея і його плебейської логіки (І. Франко); Вони жили зовсім сільським, простолюдним життям (І. Франко).
Значення в інших словниках
- простолюдний — простолю́дний прикметник Орфографічний словник української мови
- простолюдний — див. простий Словник синонімів Вусика
- простолюдний — -а, -е. Прикм. до простолюдин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- простолюдний — ПРОСТОЛЮ́ДНИЙ, а, е. Прикм. до просто́лю́дин. Вони [попівські родини] жили зовсім сільським, простолюдним життям (І. Франко); Чи не закономірно відтак феноменологія модерної української національної культури виростає з “простолюдної” варіації європейської культури!? (із журн.). Словник української мови у 20 томах
- простолюдний — Простолюдний, -а, -е Простонародный. К. ХП. 116. Вибивається з вузького кола простонароднього побуту. Г. Барв. 378. Словник української мови Грінченка