1. Словник синонімів української мови

профан

НЕВІ́ГЛАС (неосвічена людина), НЕ́УК, ПРОФА́Н (у якій-небудь галузі); ТЕМНОТА́ зневажл. (про неосвічену або відсталу людину); НЕДО́УК (малоосвічена, погано обізнана з чим-небудь людина); НЕЗНА́ЙКО розм. (про людину, яка нічого не знає або не знає чого-небудь). Дурень тільки ховає зерно так, що воно проростає. Зсипають його невігласи в бочки й закопують у яму.., а за півроку воно зеленіє, як озимина (Ірина Вільде); Хай Ігор знає, що його друг не якийсь неук, а вже рік ходив до школи (О. Донченко); Він був абсолютний профан у складній теорії більярдного грання (Ю. Смолич); Хтось зашипів на нього, осік зразу: — Ех ти, темнота! Не в грошах діло (В. Кучер); — Регочемося, дуріємо, а чи маємо ж ми на це право, нещасні недоуки? (С. Васильченко); — Про що ти говориш? — А ти хіба не чув? ..Де ти ріс, такий незнайко? (В. Собко); — Пред'явіть документи? — А ти хто такий? — прикидаючись незнайком, запитав Дорош (Григорій Тютюнник). — Пор. неоте́са.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. профан — профа́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. профан — НЕУК, невіглас, ев. некомпетентна особа. Словник синонімів Караванського
  3. профан — див. дурний Словник синонімів Вусика
  4. профан — -а, ч. 1》 Особа, не обізнана в якій-небудь галузі, некомпетентна особа. 2》 У Стародавньому Римі – той, хто не мав права входити до храму. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. профан — Невіглас, неук, нетямок, див. дилетант Словник чужослів Павло Штепа
  6. Профан — Не-масон. Від лат. «pro» – «перед» і «fanum» – «храм». Людина, що не має доступу до храму, непосвячена. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  7. профан — ПРОФА́Н, а, ч. 1. Не обізнана людина, невіглас, неук. Він знав Воздвиженського як профана, як людину, зовсім не поважаючу науки (І. Нечуй-Левицький); – Відбудовуючи вам парусника, я не можу бути профаном у цій справі (Ю. Словник української мови у 20 томах
  8. профан — профа́н (лат. profanus) 1. У Стародавньому Римі – непосвячений; той, хто не має права ходити до храму. 2. Некомпетентна особа, не обізнана в якійсь галузі; неук. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. профан — Профа́н, -на; -фа́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)