прохарчовувати
ГОДУВА́ТИ (забезпечувати кого-небудь їжею), ПРОГОДО́ВУВАТИ, ХАРЧУВА́ТИ, ПРОХАРЧО́ВУВАТИ, ЖИВИ́ТИ розм., ХАРЧИ́ТИ розм. рідше, КОНТЕНТУВА́ТИ заст., СТРАВУВА́ТИ діал.; СТОЛУВА́ТИ розм. (за плату). — Док.: прогодува́ти, прохарчува́ти, прохарчи́ти. — Треба чимсь жити й дітей годувати (І. Нечуй-Левицький); Партизани нагнали до степу стільки (худоби), що вистачило б прогодувати цілу армію (О. Гончар); Посесор так харчував бурлак, що в великий піст в його казармах почався помірок (І. Нечуй-Левицький); — До праці я вже не годен.. і себе не маю чим прохарчувати (С. Чорнобривець); Громада прийняла його в свої члени, живила його і зодягала за чергою (І. Франко); — Іван.. батька рідного проганяє, не хоче годувати, не хоче зодівати, не хоче годити! Ми ж вас харчимо, ми вам раді, ми вас почитаємо... (Грицько Григоренко); Жінки обіцянку дали глину місити, воду носити, людей контентувати (Ганна Барвінок); Половину будинку пані оддавала якимсь паничам під найми; ще й столувала їх, — з того й жила, небога (Марко Вовчок).
Значення в інших словниках
- прохарчовувати — прохарчо́вувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- прохарчовувати — -ую, -уєш, недок., прохарчувати, -ую, -уєш і розм. прохарчити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Те саме, що прогодовувати 1). 2》 тільки док.Харчувати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прохарчовувати — ПРОХАРЧО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОХАРЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш і розм. ПРОХАРЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., кого, що. 1. Те саме, що прогодо́вувати 1. Думалось, хоч погорюєш літо, то все-таки приннесем додому копійку, чи за землю заплатити, чи себе прохарчувати (В. Словник української мови у 20 томах