процокати

ЦО́КАТИ (утворювати своєрідні уривчасті звуки при зіткненні твердих предметів), КЛА́ЦАТИ, ЦОКОТА́ТИ (ЦОКОТІ́ТИ) підсил., ЦО́РКАТИ діал., ЦОРКОТА́ТИ (ЦОРКОТІ́ТИ) підсил. діал.; ВИЦО́КУВАТИ розм. (раз у раз, часто); ТІ́КАТИ (ТИ́КАТИ) розм., ТА́КАТИ розм., ТІКТА́КАТИ розм., ТОКОТА́ТИ (ТОКОТІ́ТИ) підсил. розм. (про годинниковий механізм). — Док.: цо́кнути, процо́кати, кла́цнути, процокота́ти (процокоті́ти), цо́ркнути, ті́кнути, та́кнути. Цокав на стіні годинник (Ю. Мушкетик); Співуче цокотять по брукові підковані коні (М. Олійник); Мов вітер радісно шумить, вицокують мотори (В. Сосюра); Тихо-тихо в кімнаті, тільки годинник тікає та іноді скрипне перо на папері (Г. Хоткевич); Вона час від часу позирала на годинник, що тикав обіч неї (І. Франко); Гучно такав годинник у Тані на руці (Ю. Смолич); Одноманітно тіктакає годинник на стелі під самим сволоком (І. Чендей).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. процокати — процо́кати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. процокати — -аю, -аєш, док., розм. 1》 Док. до цокати. 2》 Цокати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. процокати — ПРОЦО́КАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. Док. до цо́кати¹. Вже й ноги останнього коня процокали через місток (Ю. Яновський); По коридору процокали підковами чиїсь чоботи; потім цокання стихло біля дверей кімнати (П. Загребельний). 2. Цокати якийсь час. Словник української мови у 20 томах