прямий

БЕЗПОСЕРЕ́ДНІЙ (який не має проміжних ланок, здійснюється без посередництва кого-, чого-небудь), ПРЯМИ́Й, ОСОБИ́СТИЙ (при контактах людей); ПРАКТИ́ЧНИЙ (який здійснюється безпосередньо, на ділі). — Ви.. з'явитесь додому новими людьми, людьми з світовим іменем. Людьми, які усвідомлюють свою безпосередню участь у творенні світової історії (О. Гончар); — А хто ж буде за вас пости перевіряти? Хто буде виконувати ваші прямі старшинські обов'язки? (О. Гончар); (Ройовий:) Не можна забувати, Маріє, що парк ми будували під особистим керівництвом Гордія Опанасовича (О. Корнійчук); Практичне здійснення державної влади.

БЕЗСУМНІ́ВНИЙ (який не потребує доказів у своїй істинності, не викликає сумнівів щодо себе), БЕЗУМО́ВНИЙ, ВИ́ДИ́МИЙ, ОЧЕВИ́ДНИЙ, ПРЯМИ́Й, Я́ВНИЙ, Я́СНИ́Й (звичайно в складі присудка); САМООЧЕВИ́ДНИЙ книжн. (очевидний без додаткового розгляду, обґрунтування); ДОВЕ́ДЕНИЙ (який спирається на докази). Крізь безсумнівне вдоволення проколюється з глибини його нутра якась голочка іронії (С. Тудор); Безумовні досягнення; Носила Єлена й покладки, й солонину, й бринзу, але видимих наслідків ворожіння не давало (Г. Хоткевич); Юнаки з очевидною ерудицією.. виявлялися безпорадними і немічними, коли режисерська паличка переходила до їхніх рук (О. Довженко); Пряма користь; Інструктор по (з) праці спозирає збоку на хлопця з явним задоволенням (О. Гончар); Для неї стало ясним, що то прийшли по її душу (М. Коцюбинський); Самоочевидна закономірність; Броник знову з тією самою істинно материнською терпеливістю пояснює Сташці, що прочитане — це доведені факти (І. Вільде). — Пор. безпере́чний, 1. безумо́вний.

ВЕРТИКА́ЛЬНИЙ (спрямований по вертикалі), ПРЯМОВИ́СНИЙ, ПРЯМИ́Й, СТОРЧОВИ́Й, ПРОСТОПА́ДНИЙ заст. Майбутнє належить літакам вертикального зльоту (з журналу); З обох боків ущелини зводилися прямовисні стіни білого й сірого каміння (В. Кучер); Стежечка.. майже прямим кутом спадає вниз (П. Колесник); Це була не сторчова шахта, не така, як колодязь (Б. Грінченко); Від простопадної лінії (тільця) осторонь трохи відходять (М. Зеров).

ВІДВЕ́РТИЙ (який проявляється цілком відкрито), ВІДКРИ́ТИЙ, ПРЯМИ́Й, НЕПРИХО́ВАНИЙ, НЕПРИКРИ́ТИЙ, НЕЗАМАСКО́ВАНИЙ, Я́ВНИЙ, ПОМІ́ТНИЙ, ПРОЗО́РИЙ, НЕПОТАЙНИ́Й, НЕТА́ЄНИЙ рідше. Гвоздь подивився на мене з відвертим презирством (І. Микитенко); Його бунтівницька агітація серед селян відкрита (І. Франко); Селяни з неприхованою цікавістю дивилися на чотирьох мандрівників (О. Донченко); Неприкрита туга; Силантій боліє за завод, і цей біль одвертий, незамаскований вплинув на Корольова (А. Шиян); Кошовий Кирдяга стежив за перебігом бою з явним незадоволенням (О. Довженко); Дмитро.. з ледь помітною усмішкою подивився на матір (М. Стельмах); Її.. очі замиготіли в тій хвилі нетаєною злобою (О. Кобилянська).

ВІДВЕ́РТИЙ (у якому неприховано виражаються думки, почуття), ПРЯМИ́Й, ПРОЗО́РИЙ, ЛОБОВИ́Й, НЕПОТАЙНИ́Й. В його кремезній постаті і в одвертому погляді було щось владне (П. Панч); Діду наш, кремезний запорожче! Що було у тебе найдорожче — Зір орлиний, вуса до лиця,.. Чуле серце і прямі слова (Т. Масенко); — А я все думаю: чого це Гнатові в селі не сидиться? — каже з прозорим натяком Ксеня (І. Волошин); На таке лобове запитання юнак згоджується на перше-ліпше ім'я (І. Нечуй-Левицький); І полилась їх розмова — щира, непотайна (І. Нечуй-Левицький).

ПРА́ВИЛЬНИЙ (відповідний прийнятим правилам, даній ситуації, без помилок), ТО́ЧНИЙ, ПОПРА́ВНИЙ розм.; ПРЯМИ́Й (без відхилень від обраного напряму); ЧИ́СТИЙ (про мову, стиль тощо). Не раз, заблудившися, навмання йшли мандрівники тайгою, намагаючись знайти правильний напрям (О. Донченко); Тільки точне виконання кожним загоном свого завдання могло забезпечити загальний успіх (О. Гончар); — Нехай небо розсудить, хто з нас винен! — крикнув князь Святослав. — Боги! Допоможіть мені зробити поправний суд із братом! (С. Скляренко); В снах юності так сквапно ми шукаєм Прямих стежок і молодим умом Так просто, гарно вік свій укладаєм (І. Франко); В хату вступає жінка господаря, звертаючись до дітей чистою, неламаною мовою (М. Коцюбинський); — Пор. безпомилко́вий.

ПРЯМИ́Й (рівно витягнутий у якомусь напрямку, без вигинів, закрутів), РІ́ВНИЙ, ПРО́СТИ́Й розм., ПРАВИ́Й заст., діал.; ПРЯМОЇ́ЖДЖИЙ фольк. (про дорогу). За селом чоловік подався не прямою дорогою, а звивистою, росою обнизаною стежиною (М. Стельмах); Карпо взяв довгу та рівну ліщину і почав з Лавріном міряти город вздовж та впоперек (І. Нечуй-Левицький); Ой у полю, при долині дорожка проста (пісня); Рубайся, дерево, кривеє і правеє (М. Номис); Ілля Муромець узяв прямоїжджою дорогою, мимо того лісу, де Соловей-розбійник сидів (казка).

ПРЯМИ́Й (не переносний — про значення слова), БУКВА́ЛЬНИЙ. — Чому ви так пізно прийшли? — спитала (Олена). І саме тому, що від цих слів облилася рум'янцем, Орест Білинський не знав, як йому розуміти її слова: у прямому чи, може, чого доброго, у переносному значенні (Ірина Вільде); Людина планети росте навіть у буквальному розумінні, вченими досліджено, що середній людський зріст за останнє століття побільшився на скількись там вершків, чи то пак сантиметрів (О. Гончар).

СПРА́ВЖНІЙ (цілком подібний до кого-, чого-небудь), ТИПО́ВИЙ, ЦІЛКОВИ́ТИЙ, СПРАВДЕ́ШНІЙ розм., СПРА́ВДІШНІЙ розм., СТОПРОЦЕ́НТНИЙ розм., ЧИ́СТИЙ розм., ФО́РМЕНИЙ розм., СУ́ЩИЙ розм., ПРЯМИ́Й розм., ДОСТЕМЕ́ННИЙ розм., ФОРМА́ЛЬНИЙ заст., СУ́ТИЙ рідше. — Юрій! — гукнув він, лежачи над струмком. — Справжній тобі нарзан!.. Покуштуй! (О. Гончар); Палійчук — се кучерявий повногубий хлопець, типовий сільський донжуан (Г. Хоткевич); Хто їде лише на трійках? Цілковитий нездара або найбільший лінюх (Ірина Вільде); Він жив за твердим розкладом, життям справдешнього спартанця (Л. Дмитерко); Ой ви, Тюхтій Іванович! Ви самі справдішня копиця сіна! (І. Нечуй-Левицький); Тепер всяк хам показує натуру, а нам мовчать? Се був би чистий страм! (Леся Українка); — Дозвольте доповісти, екселенц... Вся оця поліція — формені дармоїди (Ю. Яновський); — А вони, паніматка, на сідлі, сущий запорожець (Д. Мордовець); До неї доноситься їх несамовитий регіт... Ні жалю, ні серця немає!.. Прямі собаки, прости Господи! (Панас Мирний).

СТРУНКИ́Й (про людину, її поставу — гарно і пропорційно складений, не сутулий), ПРЯМИ́Й, РІ́ВНИЙ, РІ́ВНИЙ СТА́НОМ, ВИ́ПРОСТАНИЙ. Та й справді це був молодець! Рослий, стрункий, кріпкий і на руку, і на ногу (Г. Хоткевич); Сам Хаєцький був прямий, як струна (О. Гончар); То був високий рівний станом парубок, з широким чолом, з чорними бровами, з карими очима (І. Нечуй-Левицький); Постать її була випростана (горбитись вона не звикла) (Леся Українка). — Пор. 1. ставни́й.

СТРУНКИ́Й (про дерево, стовбур — не викривлений), ПРЯМИ́Й, РІ́ВНИЙ. Стрункі тополі, вкриті молодою ніжною зеленню, високо йдуть у небо (П. Тичина).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прямий — (рівно витягнутий) рівний, простий, (про поведінку людини) безпосередній, (про значення слова) основний, непереносний, номінативний. Словник синонімів Полюги
  2. прямий — прями́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. прямий — Рівний, не кривий; (- лінію) простий; (волос) не кучерявий; (почерк) не похилий; (як явір) стрункий; (курс) невідхильний; (- переговори) безпосередній; (- значення) буквальний, не переносний; (- користь) очевидний, безперечний; (виклик) неприхований... Словник синонімів Караванського
  4. прямий — див. щирий Словник синонімів Вусика
  5. прямий — -а, -е. 1》 Рівно витягнутий у якому-небудь напрямку, без вигинів; прот. кривий. || Який іде, пролягає навпростець, з'єднуючи якісь пункти (про шлях, стежку і т. ін.). || Не кучерявий (про волосся); рівний. || Без виступів, горбів, западин і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. прямий — моск. простий простий, простісінький Словник чужослів Павло Штепа
  7. прямий — ПРЯМИ́Й, а́, е́. 1. Рівно витягнутий у якому-небудь напрямку, без вигинів; протилежне кривий. Шабля була велика, широка, майже пряма (Ю. Мушкетик); За столом крісла з високими, прямими спинками (Б. Словник української мови у 20 томах
  8. прямий — зійти́ з рі́вної (прямо́ї) доро́ги. Відхилитися від правильного напрямку в поведінці, діяльності, поглядах і т. ін. Він уболівав тепер за своїх, ковалівських, щоб не дати їм знову зійти з рівної дороги (В. Кучер). пряма́ доро́га (сте́жка). Фразеологічний словник української мови
  9. прямий — Прями́й, -ма́, -ме́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)