пустий

БЕЗЗМІСТО́ВНИЙ (про твори, розмови, слова, думки і т. ін. — позбавлений змісту, убогий змістом), МАЛОЗМІСТО́ВНИЙ, ПОРО́ЖНІЙ підсил., ПУСТИ́Й підсил., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ підсил. розм.; БЕЗПРЕДМЕ́ТНИЙ (про тему розмови, суперечки і т. ін.); ПУСТОДЗВО́ННИЙ підсил. зневажл. (про фрази, слова і т. ін.). Власні слова видавались йому порожніми, беззмістовними, а вагомих слів не було, десь пропали (Є. Гуцало); Перекидались (Кирило та Устя) словами, пустими і незначними, аби подати один одному голос (М. Коцюбинський); За час війни, за всі місяці болісного невідання про Василеву долю Надія багато наслухалась.. пустопорожніх втішань (Я. Баш); І все-таки це безпредметне словесне плетиво, це легке перестрибування з теми на тему захопило їх (Ю. Шовкопляс). — Пор. 1. поверхо́вий.

БЕЗЛЮ́ДНИЙ (про місцевість, населений пункт, вулицю і т. ін. — такий, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей), НЕЛЮ́ДНИЙ рідше, ПУСТЕ́ЛЬНИЙ підсил., ПУСТИ́ННИЙ підсил., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ підсил. розм.; МАЛОЛЮ́ДНИЙ (де мало людей); ВІДЛЮ́ДНИЙ (який рідко відвідують люди); ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й (звичайно про приміщення, населений пункт, вулицю). Вулиця стояла порожня, безлюдна (О. Копиленко); Коли б хто балакливий ходив тими глухими, нелюдними шляшками, то б розказував, як частенько він стрічав молодицю з дівчинкою невеличкою (Марко Вовчок); Київ 6 листопада 1943 року був пустельний, — всіх киян німці вигнали геть (Ю. Яновський); Вихор якийсь час бачив самотню постать матері над пустинним шляхом (В. Кучер); У місті було чимало садків, чимало пустопорожніх місць (Марко Вовчок); Видно, не часто на малолюдному хуторі заходили до них гості (А. Іщук); Коли йому ставало особливо радісно на душі, він шукав відлюдного місця й співав досхочу (Ю. Яновський); Смутний і невеселий сидів пан судденко, Дем'ян Омелянович Халявський, у своїм хуторі, у пустій хаті, відкіль повиганяв усіх з серця (Г. Квітка-Основ'яненко). — Пор. 3. ме́ртвий.

ДАРЕ́МНИЙ (який не дає сподіваних наслідків, не досягає мети), МА́РНИЙ, БЕЗПЛІ́ДНИЙ, БЕЗРЕЗУЛЬТА́ТНИЙ, БЕЗУСПІ́ШНИЙ, НЕУСПІ́ШНИЙ рідше, НАДАРЕ́МНИЙ розм., ЗАДАРЕ́МНИЙ розм., ПУСТИ́Й розм., ПРОПА́ЩИЙ розм., ЗАПРОПА́ЛИЙ діал.; НЕВДЯ́ЧНИЙ (який не виправдовує затрачених зусиль). Даремна праця, марний труд, Даремні нарікання: Часам минулим чудо з чуд Не верне існування (П. Грабовський); Верни мені прожите марно, Всевладний часе, поверни Безплідний день, пусту годину, Верни мені -- мої ж вони! (М. Нагнибіда); Запросини їхні були безуспішні (Ю. Смолич); Неуспішний задум; На санях, у свиті драній, Сіпає мужик, Ньока шкапі неслухняній, — Задаремний крик (переклад П. Грабовського); — Пустоцвіт сам і робота твоя пуста! Гріш ціна такій роботі! (О. Гончар); Їхати далі — однаково пропаща справа, але й вертатися ні з чим (А. Головко); Дурному про розумне балакати — запропала праця (Словник Б. Грінченка).

ДРІБНИ́ЦЯ (щось незначне, не варте особливої уваги; те, що не має цінності для когось), ДРІ́Б'ЯЗОК, ДРІБНО́ТА розм., ПУСТЕ́ розм., ДЕ́ЩИЦЯ розм., АБИ́ЩИЦЯ розм., АБИ́ЩО розм., ДУРНИ́ЦЯ розм., ДУРНИ́ЧКА розм., НІКЧЕ́МНИЦЯ розм., ДУ́РОЩІ розм., МАЛИ́ЗНА розм., ПО́РОХ розм., ПОЛО́ВА розм., БЕЗДІ́ЛЛЯ розм., МІЗЕ́РІЯ розм., МІЗЕРНЯ́ зневажл., ПШИК зневажл., МАРНИ́ЦЯ діал., ФРА́ШКА діал., ШАЛЬ діал.; ДРІБНИ́ЧКА, ВИТРЕБЕ́НЬКИ розм. (також те, що не має практичного значення, служить для розваги, прикраси). Вибачає (гуцул) такі речі, яких би ніхто не вибачив — і нараз образиться через дурницю, через дрібницю — і хапається за топір (Г. Хоткевич); На фронт! Здалося дріб'язком, що сьогодні ми не відпочинемо після наряду (І. Багмут); Чи виконав достоту Призначення своє ти на землі, Чи, може, розмінявся на дрібноту? (М. Рильський); Горло болить, головно, коли пишу, але то пусте, може, маленька простуда, хутко мусить минути (Леся Українка); — Бач, подумав він, — не даремна назва і не дещиця той дворянський рід. Хоч не для мене він, то для сина здасться (Панас Мирний); А те, що в нього трохи не асистентами працюють учора ще неписьменні таджики, хіба це абищиця? (Л. Первомайський); Воно, власне, ніби й абищо, оця одволока на день, на два, сьогодні чи завтра — не яка й різниця (А. Головко); — Товариство, переконуйтесь, наші кольки — то дурнички (А. Крижанівський);(Влас:) Кохання, по-вашому, така нікчемниця, що вийняв з душі, як гроші з кишені, та й поклав на долоні?.. (М. Кропивницький); Я справді не знаю, що це за знак... Та нічого, — дурощі та й годі (Марко Вовчок); (Михайло:) Але й Павло крайній песиміст! У всякій мализні бачить злочинства! (М. Старицький); Одно скажу: багатство — тлінь та порох, А торгувати братом — ох, брудота! (А. Кримський); — А десять тисяч, бачте, гроші! А гроші не полова... (І. Нечуй-Левицький); Сим двом безділля — всяке горе, Здавалось по коліна море (І. Котляревський); — Спіткнешся, хлопче, полетить твоя голова за якусь мізерію (Д. Бедзик); — Додому повезеш (портсигар)? — питають його. — Я такої мізерні не повіз би, — каже Хома (О. Гончар); Робиш день і ніч, коли треба, з стельмашні буває і не виходиш, а прийде до діла, так виходить пшик (В. Кучер); Він не раз лютився за марницю (І. Франко); Довелося стояти кілька хвилин перед рушницями козаків, виміреними в публіку, і чекати, що ось-ось ляжеш трупом! Ну, та після вулкану це фрашки (М. Коцюбинський); Якби не пісок, то б шаль довезти дуба (Словник Б. Грінченка); Все було дрібничкою в порівнянні з тим великим і всесильним, чим повнилося його серце (М. Ю. Тарновський); На комоді якісь фотографії, картки далекої давнини, різні дрібнички, що давно вже невпотріб бабусі (О. Копиленко); Мартин уважав гарне убрання.. за дурницю, за витребеньки (Грицько Григоренко).

ЛЕГКОВА́ЖНИЙ (який діє необачно, не поміркувавши; також про дії, вчинки, мову, в яких проявляється необачність), ЛЕГКОДУ́МНИЙ, ЛЕГКОДУ́ХИЙ, ЛЕГКОДУ́ШНИЙ, НЕСЕРЙО́ЗНИЙ, НЕСОЛІ́ДНИЙ, БЕЗДУ́МНИЙ, ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й, ВІ́ТРЯНИЙ розм., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ розм., ШАЛАПУ́ТНИЙ розм., ЛЕГКОМИ́СНИЙ діал.; КРУ́ЧЕНИЙ (схильний до необачних вчинків); ФРИВО́ЛЬНИЙ книжн. (який виходить за межі пристойності); ВІТРУВА́ТИЙ (непосидющий); ДЖЕНДЖУРИ́СТИЙ розм. (який кокетує своєю зовнішністю й одягом). Легковажні й легкодумні панни й дами так і липли й горнулись до його (Фесенка) (І. Нечуй-Левицький); Він має силу волі, щоб вчасно виправити легковажну поведінку (І. Ле); — З горя це він, — похмуро кинув Корж. — Легкодухі завжди тієї віри, де більш сала дають (З. Тулуб); Любов?! Як часто це слово на устах цокотух, легкодушних жінок!.. (Уляна Кравченко); Несерйозна людина; Прошу вважати цей лист науковим спростуванням вашої несолідної репліки щодо моєї персони (А. Крижанівський); "Побачити світу" — це єдине розумне зерно бездумного "перекотиполя", яким на ту пору я й був (І. Волошин); Порожній чоловік як той тарабан (прислів'я); Найбільше недолюблював (Янка Купала) порожні розмови, як і промови з трибуни, красномовні, але вбогі змістом і дуже розтягнуті (Т. Масенко); Хвастун — пустий чоловік (прислів'я); Перекидались (Кирило та Устя) словами, пустими і незначними, аби подати один одному голос (М. Коцюбинський); Не вітряна ж якась, а тиха, скромна Марина, з вічно сумними очима, уже третього причарувала (М. Зарудний); — Ти пустопорожній фантазер! — рикав Гризота, грюкаючи кулаком по столу (В. Речмедін); — Та ні, тут, здається, діло не в картах. Хлопець, щоправда, шалапутний-таки, а втім... (А. Головко); Була се плитка, легкомисна і наскрізь змислова натура, у котрої фізичні імпульси переважали над духовними (І. Франко); Старий.. повернув услід за возом, на якому курникав якусь веселу пісеньку шибенної вдачі Максим. Йому, крученому, набагато легше живеться на світі, ніж серйозній людині (М. Стельмах); — Я не фривольний гетеанець, я належу До моїх поетів швабських (Леся Українка); Вітруватий Дяченко таких підібрав собі й січовиків і вплав на конях пішов через Дніпро (І. Ле); Перехрестик побачив.. вже не молодого, але дженджуристого ротмістра, що упадав біля скромної, недосвідченої в залицяннях Марусі (С. Добровольський). — Пор. 1. безпу́тний.

НЕЗНАЧНИ́Й (який не має великого значення, не заслуговує на особливу увагу), НЕЗНАЧУ́ЩИЙ, НЕВАЖЛИ́ВИЙ, НЕВАГО́МИЙ, МІЗЕ́РНИЙ підсил., НІКЧЕ́МНИЙ підсил.; НЕІСТО́ТНИЙ, НЕСУТТЄ́ВИЙ, ДРІБ'ЯЗКО́ВИЙ, МА́РНИЙ (який не становить суті чого-небудь); МАЛОВА́ЖНИЙ, МАЛОЗНА́ЧНИЙ, МАЛОЗНАЧУ́ЩИЙ рідше, МАЛОІСТО́ТНИЙ (який має невелике значення); НЕСЕРЙО́ЗНИЙ, ПУСТИ́Й підсил. розм. (до якого можна не ставитися серйозно, настільки він незначний); МАЛЕ́НЬКИЙ, МАЛИ́Й рідше, ДРІБНИ́Й (ужив. перев. з ім. абстр. знач.: справа, прохання, послуга і т. ін.); НЕПОВА́ЖНИЙ (про причину); ПЛАЧЕ́ВНИЙ підсил. (про результат); ДРУГОРЯ́ДНИЙ, ТРЕТЬОРЯ́ДНИЙ підсил. (не основний за значенням, менш істотний). Хай незначна, та щоб робота, Щоб день безділлям не затих (П. Дорошко); Пам'ять чітко берегла якісь несуттєві дрібниці, незначущі випадки, якусь миттєву зустріч з незнайомою людиною (Є. Гуцало); Основна справа — справа з відпусткою — здалася Раї дрібною, неважливою (О. Копиленко); — Мені доручена доля моїх братів, а я думаю, .. як би збутися тільки свого, власного горя, — воно ж нікчемне, мізерне перед великим горем моєї бідної країни... (М. Старицький); Образи Довженка немовби висічені з суцільної гранітної брили, — настільки вони вагомі змістом, вільні від всього легкого, поверхового, неістотного (А. Малишко); Він відкидав усякі дріб'язкові сторонні міркування (О. Левада); І мовила хорошая Даліла..: — Казав, що все вволиш, про що б я не просила... Питаю ж я таку дрібницю марну!.. (Леся Українка); — Я надто маловажна людина, щоб своєю особою справляти кому приємність або прикрість (О. Кобилянська); Зір не така малозначна річ, якою можна було б ризикувати (Л. Дмитерко); Вони просиділи допізна. Ліниво перемовлялися про малозначущі речі (П. Загребельний); Рана несерйозна зовсім, і Ліза, безперечно, поправиться за два дні (Ю. Яновський); — Пустоцвіт сам і робота твоя пуста! Гріш ціна такій роботі! (О. Гончар); Я хочу тобі написати про один маленький факт нашої бойової обстановки (Ю. Яновський); Не хвались тим, що добуто в лаві, то ще досягнення малі (П. Дорошко); Камнєв згадав десятки дрібних справ, які ще треба було зробити до від'їзду (В. Собко); Все було другорядним, неважливим порівняно з тим, що він здобув, що він має тепер у житті: Тоня! (О. Гончар). — Пор. 2. нікче́мний.

ПІСНИ́Й (про страву — приготовлений без м'яса, жирів і т. ін.), ПОРО́ЖНІЙ розм., ПУСТИ́Й розм., НІЗЧИ́МНИЙ розм. Мати працювала в городній бригаді І любила борщ пісний (Б. Олійник); Дома вона голодувала часом, а як не голодувала, то наїдалась хліба та порожнього борщу з буряками (Б. Грінченко); Дим густий, борщ пустий (приказка); Прийшла Оверкові годинонька лихая; Нізчимний борщ йому обрид..; Скоромного сердега забажав (Л. Глібов).

ПОРОЖНИ́СТИЙ (який має всередині порожнину), ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й, ПУСТОТІ́ЛИЙ спец.; ПЛЮ́СКЛИЙ (про плоди). Вчені склали карту розподілу частинок пилу в цьому районі. Виявилось, що пил розподілений не у вигляді одноманітної хмари, а як порожниста куля (з журналу); Беру я пізньої осені два-три великі кавуни, переспілі, трохи порожні всередині (Т. Масенко); Верба товста, та всередині пуста (прислів'я); У східних країнах писали пустотілою тростинкою з розщепленим кінчиком (з журналу); Дума — це колос, а слово — це віковічне зерно. Страшно, коли випадково вродиться плюсклим воно (В. Швець).

ПОРО́ЖНІЙ (про посудину, вмістище, приміщення — нічим не заповнений; про місце — ніким, нічим не зайнятий), ПУСТИ́Й, ВІ́ЛЬНИЙ, НЕЗА́ЙНЯТИЙ, СПОРОЖНІ́ЛИЙ, СПОРО́ЖНЕНИЙ, СПУСТІ́ЛИЙ (який раніше був зайнятий, заповнений кимсь, чимсь); ГО́ЛИЙ (перев. про місцевість — не вкритий рослинністю, будівлями тощо). Слуга-малаєць прибирає з-перед нас останні тарілки, .. порожні пляшки з-під мальвазії (Ю. Андрухович); Єремія задумав зовсім оселитись в Лубнах, щоб втихомирити край і заселити порожні землі понад Сулою (І. Нечуй-Левицький); Чути було, як тихо подзенькує причеплене під возом пусте відро (Григорій Тютюнник); Співи над Києвом зринали і тут, і там — на Лук'янівці, і в Голосієві, — але вулиці київські були вже пусті. Київ спав (Ю. Смолич); — Не маю вільної землі по Сейму, Десні і Дніпру. То твоя земля, княгине (С. Скляренко); Річ у тім, що, як казали ще в старовину, святе місце незайнятим не буває (з журналу); Уже не чути сурем журавлиних, Уже й самих не видно журавлів.., а ми все ще стоїмо, Все дивимося в небо спорожніле... (М. Рильський); Підлога була забруднена окурками, на столі валялись спорожнені пляшки (Д. Бедзик); Вітерець з степу шугав по спустілих, нагрітих за день щедрим сонцем вулицях (П. Автомонов); По голій, тісній толоці Знов худоба худа шкандибає (І. Франко).