підвернути

ВИ́ВЕРНУТИ (про руку, ногу тощо — повернути в неприродне положення, часто ушкоджуючи), ВИ́КРУТИТИ, СКРУТИ́ТИ, ПІДВЕРНУ́ТИ (про ногу). — Недок.: виверта́ти, викру́чувати, скру́чувати, підверта́ти. — Він схопив одного з хуліганів за руку й так спритно вивернув її, що той опинився в нього в полоні (М. Трублаїні); Він спав і раптом почув, що хтось сидить на ньому верхи й викручує ліву руку (Григорій Тютюнник); А як вхопила (зуб) за корінь, то так скрутила, мов добрий дядько. Аж затріщав, всю щелепу, здавалось, вивертає.. (О. Гончар).

ПІДКОРИ́ТИ (поставити когось у залежність від себе, силою змусити коритися своїй волі), ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ОПАНУВА́ТИ, ЗНЕВО́ЛИТИ, ПРИНЕВО́ЛИТИ, ПРИБРА́ТИ ДО РУК, УЯРМИ́ТИ, ПІДХИЛИ́ТИ розм., СХИЛИ́ТИ розм., ПІДГОРНУ́ТИ розм., ПОСІ́СТИ розм., ОСІДЛА́ТИ розм., СКРУТИ́ТИ підсил. розм.; ПІДВЕРНУ́ТИ, ПІДБИ́ТИ (також із сл. під свою руку). — Недок.: підкоря́ти (підко́рювати рідше), покоря́ти, скоря́ти, кори́ти рідше опано́вувати, знево́лювати, принево́лювати, прибира́ти до рук, уя́рмлювати (уярмля́ти), підхиля́ти, схиля́ти, підгорта́ти (підгортувати), посіда́ти, скру́чувати, підверта́ти, підбива́ти. Негайно маю відшукати Доната й сказати йому про все. Він не підкорив мою волю, не приневолив її (Є. Гуцало); Вірив (Юр), що покорить собі й цю дівчину, як покорив свою долю (Г. Хоткевич); — Кого випихаєш? Мене? Старшину?.. Цепа з бляхою почеплю і курей заберу, і тебе скорю (О. Ковінька); Він зайшов у те село з паном Косціцьким, котрого вмів був цілковито опанувати (І. Франко); Чи ти справді певен, що можеш зневолити мене, переінакшити, що.. зможеш видерти, виграбувати з мене й душу? (О. Гончар); Ощадлива Векла почала потроху прибирати його до рук. Нашила десяток кофтин і послала Василя торгувати на базар (М. Чабанівський); Ви хочете нас уярмить? Дарма! (М. Бажан); Грицько бачив: Чіпка хоч кого підхилить під себе — і.. боявся за Христю (Панас Мирний); Духа твого ніхто не міг схилить (Д. Павличко); — Це багацьке товариство. Воно хоче підгорнути під себе громаду (Б. Грінченко); — Все думаю, хто кого посідає — сильний безсильного, чи безсильний того? (Марко Вовчок); — От так Марфа! Такого хлопця вирішила осідлати (Ю. Збанацький); — Завзятий, завзятий! Цього не скрутять куркулі (М. Стельмах); — Всім світом буде управляти (Енеїв рід), По всіх усюдах воювати, Підверне всіх собі під спід (І. Котляревський); Загордився купецький Новгород, сам хотів жити, а його хотіли підбити під свою руку владимиро-суздальські князі (А. Хижняк).

ПОВЕРТА́ТИ (змінювати напрямок свого руху, робити поворот), ЗВЕРТА́ТИ, ВЕРНУ́ТИ, БРА́ТИ розм., ЗАБИРА́ТИ розм., СКРУ́ЧУВАТИ розм., ВОРОЧА́ТИ діал.; ПІДВЕРТА́ТИ, ЗАВЕРТА́ТИ розм., ПРИВЕРТА́ТИ розм. (підходячи, під'їжджаючи до когось, чогось); ПОВЕРТА́ТИСЯ, ОБЕРТА́ТИСЯ (в інший, протилежний бік). — Док.: поверну́ти, зверну́ти, верну́ти, узя́ти (взя́ти), скрути́ти, підверну́ти, заверну́ти, приверну́ти, поверну́тися, оберну́тися. Я повертаю в зелений ряд огородини та птиці (І. Нечуй-Левицький); Саме тут Данилові було звертати до вітряка (А. Головко); — Та куди ти, чортяка б тебе взяла, вернеш? — розлючено гримнув дядько і щосили смикнув віжками (О. Досвітній); — Як увійдеш, бери направо, третя кімната (А. Хижняк); Катер у супроводі міноносця, не доходячи молу, почав забирати ліворуч (П. Панч); Стефа бере Дарку під руку і вони скручують зразу праворуч до парку (Ірина Вільде); (Химка:) Коли так, то я й піду від вас.. (Іван:) Ні, ні... стій... не ходи. Ворочай назад! (Панас Мирний); Підвернувши до ґанку, він ледве зсунувся з мокрої конячини, геть знеможений (Я. Баш); Було, кажуть, на цьому місці велике село, що робило списи запорожцям. І коли мандрували козаки на Січ, то завертали сюди, щоб запастися списами (О. Гончар); Заходить сонце. Чумаки привертають до гіллястого дуба, запалюють огонь (В. Самійленко); Він повернувся, він мусив повернутися в протилежний бік і тихо посунув геть (В. Підмогильний); (Прісцілла:) Я піду! (Іде, але обертається, припиняючись на ході) (Леся Українка).