підгорнути

ПІДГОРТА́ТИ (вирощуючи рослини, нагрібати розпушену землю до основи стебел), ОБГОРТА́ТИ, ПІДСИПА́ТИ розм., ОБСИПА́ТИ розм., ПІДГО́РТУВАТИ розм.; ПІДСА́ПУВАТИ, ОБСА́ПУВАТИ (сапою). — Док.: підгорну́ти, обгорну́ти, підси́пати, обси́пати, підсапа́ти, обсапа́ти. Емене, не покладаючи рук, садить тютюн, підгортає виноград (М. Коцюбинський); Степанида.. взяла біля порога сапочку й поволі рушила на город обгортати картоплю (А. Шиян); — Я ж тобі пшеницю сполола, картоплю сполола й підсипала! (Грицько Григоренко); — Як було полю грядки, або підсапую капусту, або підгортую картоплю, він усе слідком ходить за мною (І. Нечуй-Левицький); Наталка.. бере сапу і йде на город. Несміло обсапує кущики картоплі, боячись підрізати їх (М. Зарудний).

ПІДГРІБА́ТИ (горнучи, збирати в одне місце), ПІДГОРТА́ТИ, ПІДГО́РТУВАТИ розм.; ОБГОРТА́ТИ (ОГОРТА́ТИ) (обкладати, обкидати з усіх боків чимсь сипким). — Док.: підгребти, підгорну́ти, обгорну́ти (огорну́ти). Ой Івченко молодий Василечки підкосив, А Івківна молода Василечки підгребла (пісня); Горпина гуркнула коцюбою в печі.. Підгорнула попіл до челюстей (Є. Гуцало); Вона полізла з рогачем у піч. Засунула горщик, обгорнула жаром (Панас Мирний).

ПІДКОРИ́ТИ (поставити когось у залежність від себе, силою змусити коритися своїй волі), ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ОПАНУВА́ТИ, ЗНЕВО́ЛИТИ, ПРИНЕВО́ЛИТИ, ПРИБРА́ТИ ДО РУК, УЯРМИ́ТИ, ПІДХИЛИ́ТИ розм., СХИЛИ́ТИ розм., ПІДГОРНУ́ТИ розм., ПОСІ́СТИ розм., ОСІДЛА́ТИ розм., СКРУТИ́ТИ підсил. розм.; ПІДВЕРНУ́ТИ, ПІДБИ́ТИ (також із сл. під свою руку). — Недок.: підкоря́ти (підко́рювати рідше), покоря́ти, скоря́ти, кори́ти рідше опано́вувати, знево́лювати, принево́лювати, прибира́ти до рук, уя́рмлювати (уярмля́ти), підхиля́ти, схиля́ти, підгорта́ти (підгортувати), посіда́ти, скру́чувати, підверта́ти, підбива́ти. Негайно маю відшукати Доната й сказати йому про все. Він не підкорив мою волю, не приневолив її (Є. Гуцало); Вірив (Юр), що покорить собі й цю дівчину, як покорив свою долю (Г. Хоткевич); — Кого випихаєш? Мене? Старшину?.. Цепа з бляхою почеплю і курей заберу, і тебе скорю (О. Ковінька); Він зайшов у те село з паном Косціцьким, котрого вмів був цілковито опанувати (І. Франко); Чи ти справді певен, що можеш зневолити мене, переінакшити, що.. зможеш видерти, виграбувати з мене й душу? (О. Гончар); Ощадлива Векла почала потроху прибирати його до рук. Нашила десяток кофтин і послала Василя торгувати на базар (М. Чабанівський); Ви хочете нас уярмить? Дарма! (М. Бажан); Грицько бачив: Чіпка хоч кого підхилить під себе — і.. боявся за Христю (Панас Мирний); Духа твого ніхто не міг схилить (Д. Павличко); — Це багацьке товариство. Воно хоче підгорнути під себе громаду (Б. Грінченко); — Все думаю, хто кого посідає — сильний безсильного, чи безсильний того? (Марко Вовчок); — От так Марфа! Такого хлопця вирішила осідлати (Ю. Збанацький); — Завзятий, завзятий! Цього не скрутять куркулі (М. Стельмах); — Всім світом буде управляти (Енеїв рід), По всіх усюдах воювати, Підверне всіх собі під спід (І. Котляревський); Загордився купецький Новгород, сам хотів жити, а його хотіли підбити під свою руку владимиро-суздальські князі (А. Хижняк).

ПРИДА́ВЛЮВАТИ (вагою, масою чого-небудь або своєю, стискувати щось, звич. зверху), ПРИВА́ЛЮВАТИ, ПРИВЕРТА́ТИ розм.; ПІДГОРТА́ТИ (ПІДГО́РТУВАТИ рідше), ПІДМИНА́ТИ (перев. із сл. під себе). — Док.: придави́ти, привали́ти, приверну́ти, підгорну́ти, підім'я́ти. Камінь .. придавлює гроби мерців єгипетських під нільськими пісками (Т. Осьмачка); — Барикада впала і привалила вас (І. Франко); В вишневім садочку схоронила (мати дочку), Сирою землею пригорнула, Біленьким камінцем привернула (пісня); Стрибнув (кінь) наперед, підгорнувши під себе отетерілих ворогів (С. Добровольський); "Лахтак" (корабель) простував упевнено, середнім ходом, коли-не-коли то відштовхуючи, то підминаючи під себе невеличкі крижини (М. Трублаїні).