підгорля
ПІДБОРІ́ДДЯ (виступ нижньої частини обличчя людини, утворюваний щелепою), ВО́ЛО, ПІДГО́РЛЯ розм. Дзеркало показало йому людину з явним натяком на друге підборіддя (Ю. Шовкопляс); Якось занадто вже скоро осів о. Василь: в швидкім темпі почало підростати йому черево, звисало молоде воло, рухи ставали лінивими (Г. Хоткевич); Гостя була таки, нівроку їй, в тілі, з чималим підгорлям (Олена Пчілка).
ПІДГРУ́ДДЯ (відвисла шкіра на грудях під шиєю у деяких тварин), ВО́ЛО, ПІДГО́РЛЯ, ПІДГО́РЛИНА рідше, ПІДШИЙОК розм. Шкіра (хворих) тварин вкривалась висипом, особливо помітним на кінцівках і підгрудді (з журналу); То були пишні воли, що вола аж до землі звисають (П. Куліш); Гребінь у нього (півня) сяяв перестиглим воском калини, а підгорля просвічувалося од сонячного проміння (Є. Гуцало); Максим різко змахнув ножем, надрізав кабанові підгорлину (В. Дрозд).
Значення в інших словниках
- підгорля — (обвисла шкіра під бородою, переважно в тварин) підгруддя, воло. Словник синонімів Полюги
- підгорля — підго́рля іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- підгорля — -я, с. 1》 Те саме, що підгруддя. 2》 рідко.Ожиріле підборіддя (людини), воло (у 2 знач.). 3》 Нижня горизонтальна частина ярма. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підгорля — ПІДГО́РЛЯ, я, с. 1. Те саме, що підгру́ддя. Лиска [корова] – низенька, з одвислим підгорлям і коротенькими ріжками, вогненно-руда, з білою лисинкою на лобі, – довірливо тягнеться до материної руки і покірно дає себе налигати (В. Козаченко). 2. рідко. Словник української мови у 20 томах
- підгорля — ПІДГО́РЛЯ, я, с. 1. Те саме, що підгру́ддя. Лиска [корова] — низенька, з одвислим підгорлям і коротенькими ріжками, вогненно-руда, з білою лисинкою на лобі, — довірливо тягнеться до материної руки і покірно дає себе налигати (Коз., Сальвія, 1956, 12). Словник української мови в 11 томах
- підгорля — Підго́рля, -ля с. 1) Подгрудокъ у рогатаго скота. Вх. Лем. 449. 2) Нижняя горизонтальная часть ярма. Чуб. VII. 405. Словник української мови Грінченка