підданець

ГРОМАДЯ́НИН (особа, яка належить до постійного населення якої-небудь держави і має відповідні права та обов'язки), ОБИВА́ТЕЛЬ заст.; ПІДДА́НИЙ, ПІДДА́НЕЦЬ заст. (особа, що перебуває в підданстві певної держави). — Для мене.. в першу чергу ти — громадянин, свідомий українець (А. Головко); Безумна.. думка стрілила йому в голову, певно, що не гідна поважного обивателя (І. Франко); — Ще як була Польща, то тут все були польські піддані, і польський король подарував гетьманові Ксаверієві Браницькому оцю усю Білоцерківщину й Богуславщину (І. Нечуй-Левицький); (Публій:) Се справді товариство не найліпше для вірного підданця Риму (Леся Українка). — Пор. жи́тель.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

підданець — підда́нець іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
підданець — як ім. підданий, ПІДВЛАДНИЙ; (держави) громадянин; (вона) підданка. Словник синонімів Караванського
підданець — див. невільник Словник синонімів Вусика
підданець — -нця, ч., заст. Підданий. Великий тлумачний словник сучасної мови
підданець — Горожанин, (вона) горожанка Словник чужослів Павло Штепа
підданець — ПІДДА́НЕЦЬ, нця, ч. Підда́ний. Тепер твій Данило щез десь, і, хто знає, може, незадовго його побачите в таборі монгольського хана яко його вірного підданця (І. Словник української мови у 20 томах
підданець — Пі́дда́нець, -нця, -нцеві; -да́нці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
підданець — ПІДДА́НЕЦЬ, нця, ч., заст. Підда́ний. Тепер твій Данило щез десь, і, хто знає, може, незадовго його побачите в таборі монгольського хана яко його вірного підданця (Фр. Словник української мови в 11 томах
підданець — Підданець, -нця м. 1) Подданный. Всі його підданці носили латані галанці, дивившись на свого царя. Котл. Ен. IV. 14. 2) Крѣпостной. Панські підданці. Словник української мови Грінченка