підданець

Значення в інших словниках

1. підданець — підда́нець іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
2. підданець — як ім. підданий, ПІДВЛАДНИЙ; (держави) громадянин; (вона) підданка. Словник синонімів Караванського
3. підданець — див. невільник Словник синонімів Вусика
4. підданець — Горожанин, (вона) горожанка Словник чужослів Павло Штепа
5. підданець — ПІДДА́НЕЦЬ, нця, ч. Підда́ний. Тепер твій Данило щез десь, і, хто знає, може, незадовго його побачите в таборі монгольського хана яко його вірного підданця (І. Словник української мови у 20 томах
6. підданець — ГРОМАДЯ́НИН (особа, яка належить до постійного населення якої-небудь держави і має відповідні права та обов'язки), ОБИВА́ТЕЛЬ заст.; ПІДДА́НИЙ, ПІДДА́НЕЦЬ заст. (особа, що перебуває в підданстві певної держави). — Для мене.. Словник синонімів української мови
7. підданець — Пі́дда́нець, -нця, -нцеві; -да́нці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. підданець — ПІДДА́НЕЦЬ, нця, ч., заст. Підда́ний. Тепер твій Данило щез десь, і, хто знає, може, незадовго його побачите в таборі монгольського хана яко його вірного підданця (Фр. Словник української мови в 11 томах
9. підданець — Підданець, -нця м. 1) Подданный. Всі його підданці носили латані галанці, дивившись на свого царя. Котл. Ен. IV. 14. 2) Крѣпостной. Панські підданці. Словник української мови Грінченка